“Я не прагну його повернути”: Стівен Содерберг пояснив, чому застосував ШІ в документальному фільмі про Джона Леннона

Стівен Содерберг. Фото: Deadline / Getty

Стівен Содерберг детально поспілкувався з виданням Deadline напередодні прем’єри свого документального фільму “Джон Леннон: Останнє інтерв’ю” (John Lennon: The Last Interview) на Каннському фестивалі. Режисер відкрито поділився своїми думками щодо застосування штучного інтелекту у виробництві та пояснив, чому вважає прозорість важливою умовою роботи з цією технологією.

Основою фільму слугує аудіозапис останнього інтерв’ю Леннона, яке він та Йоко Оно дали команді радіо RKO 8 грудня 1980 року, за кілька годин до його смерті. Розмова тривала майже три години і раніше ніколи не була повністю опублікована. Содерберг скоротив її до прийнятної тривалості, доповнивши свідченнями журналістів, які були присутні на запису, а також понад тисячею архівних зображень — близько 10% фільму складають абстрактно-філософські фрагменти, які не підлягали звичайній ілюстрації.

“Існує спосіб використання ШІ з метою обману або маніпуляції — створити зображення, яке ви хочете, щоб люди сприймали за реальне. А є те, що ми робимо в документальному фільмі: тут очевидно, що це ШІ, і він використовується так само, як VFX або CGI”, — пояснює режисер.

Саме для цих фрагментів Содерберг звернувся до Meta, яка стала технологічним і фінансовим партнером проєкту. Компанія надала доступ до генеративних відеоінструментів в обмін на те, що режисер стане тестовим випадком для їхнього “стрес-тесту”. Результат — те, що Содерберг називає “тематичним сюрреалізмом”: сцени з немовлятами у вбранні 60-х, які гірко плачуть, та кроманьйонцями, що відтворюють міркування Леннона про чоловічу поведінку. Обидві сцени принципово неможливо зняти традиційним способом — і саме штучна природа зображень робить їх смішними.

“Я думаю, що коли люди дізналися про цей проєкт і про те, що я використовую ШІ, вони відразу уявили найгірше: він збирається воскресити Джона Леннона. Все, що я можу сказати: ви мене знаєте? Я схожий на людину, яка б таке зробила?” — іронізує Содерберг.

Весь матеріал, створений за допомогою ШІ, був підготовлений протягом п’яти тижнів — тоді як традиційні VFX коштували б значно більше і зайняли б рік роботи. Запити режисера до генеративних інструментів були навмисно кінематографічними: радіо в стилі 1950-х, що заповнює екран; рояль, який розлітається на шматки у зворотному відтворенні; диптихи, де кінематографічний поцілунок сусідить із двома кольорами фарби, що змішуються. Кожна ітерація займала добу, після чого Содерберг вносив правки — і за добу отримував нову версію.

“Все, що я можу робити в будь-якій дискусії про ШІ — бути прозорим. Це має бути правило номер один. Окрім обов’язку надати найкращу версію, я зобов’язаний бути чесним з людьми щодо того, як ми досягли певних результатів”, — зазначає режисер.

На запитання про межі використання технології Содерберг відповідає чітко: для сцен, де центральну роль відіграє акторська гра та реальні локації, ШІ не має сенсу. Натомість у своєму наступному проєкті — епічній картині про іспансько-американську війну 1898 року — він планує застосувати генеративні інструменти для морських бойових сцен із десятками кораблів, які фізично відтворити неможливо.

“Я — pro-choice. Якщо ваша позиція — не хочете з цим працювати і не хочете співпрацювати з людьми або компаніями, які з цим займаються — будь ласка. Я хочу зрозуміти, що можуть ці інструменти, щоб визначити, чи це загроза. Можливо, це бульбашка — не знаємо”, — підсумовує Содерберг.

Окремо режисер торкнувся теми сценаристів: на його думку, ШІ ніколи не створить повноцінного якісного сценарію, оскільки останнє слово завжди залишатиметься за людиною з реальним життєвим досвідом. Те, що робить сценарій знімальним і живим, неможливо згенерувати — і ці фінальні десять ярдів, як він висловився, нікуди не зникнуть.

“ШІ дозволяє мені швидше дійти до версії й зрозуміти, чи вона працює. Це те, що мене в ньому приваблює: чи можу я отримати щось для перегляду швидше? Поза творчим контекстом у мене мало техніки, і в особистому житті я нею не користуюся”, — додає режисер.

Цікаво, що на запитання про те, як би сам Леннон поставився до нової технології, Содерберг наводить відповідь його сина Шона: музикант обожнював усе нове й неодмінно захотів би з нею погратися. Сам Содерберг дивиться на ШІ схожим чином — не як на загрозу й не як на панацею, а як на інструмент, цінність якого визначається конкретним завданням. Головне питання, яке він ставить собі й галузі: чи відчують глядачі “алергічну реакцію” на згенерований матеріал, що має виглядати реальним, — і відповідь на нього ще попереду.

Перший погляд на чотири фільми про The Beatles: фото акторів у ролях Леннона, Маккартні, Гаррісона і Старра

СпецпроєктиBitget: Як обрати брокера, який не грає проти вас. Гайд по B-Book, STP і Bitget CFDСерія смартфонів REDMI Note 15: що показали офіційні випробування на міцність і захист від води

Джерело: Deadline