Пастка ПІН-коду: чому суд не визнав клієнта у справі про 66 тисяч боргу

Оплата карткою з ПІН-кодом / Depositphotos

Питання, хто несе відповідальність за зникнення коштів з банківської картки, часто стає причиною гучних судових розглядів. Нещодавно Київський апеляційний суд завершив одну цікаву справу (№ 756/9671/24), яка змушує власників карток бути більш обережними. Виявляється, просте заперечення “це не я” або заява до поліції не є достатніми для того, щоб банк списав ваш кредитний борг.

Як все почалося: покупки за кордоном та позов банку

Історія почалася з того, що “ПриватБанк” подав до суду, щоб стягнути з клієнта борг у розмірі 66 323,35 грн. Основна частина цієї суми — понад 53 тис. грн — з’явилася на рахунку після витрат на заправках TOTAL та покупок у магазинах NIKE і ZARA. Все б нічого, але ці транзакції відбувалися в Домініканській Республіці.

Клієнт відмовився визнавати борг. Він стверджував, що став жертвою шахраїв, операції не санкціонував, а за кордоном у цей час не перебував. Суд першої інстанції спочатку став на бік клієнта, вирішивши, що оскільки він заперечує покупки, то не повинен за них платити. Банку присудили лише невелику частину боргу — близько 12 700 грн.

Банк не погодився з таким рішенням і подав апеляцію. Головним аргументом фінансової установи стало те, як саме проходили платежі. Міжнародна платіжна система провела перевірку та виявила важливі деталі.

Чому апеляційний суд змінив рішення?

Отже, під час оплат в Домініканській Республіці картку пред’являли фізично (термінал зчитував магнітну смугу або чип). При цьому вводився правильний ПІН-код. Крім того, клієнт не повідомив про втрату картки до моменту здійснення цих покупок.

Судді апеляційної інстанції нагадали, що за законом особа зобов’язана користуватися карткою відповідно до умов договору та не передавати її стороннім особам. Якщо операція відбулася з введенням секретного ПІН-коду, банк вважає, що це робить саме власник.

Суд пояснив, що банк має доводити провину клієнта лише у двох випадках: якщо картку не показували фізично (наприклад, при оплаті в інтернеті без захисту) або якщо не було електронної перевірки самої картки.

У цій справі все було інакше. Оскільки термінали в магазинах зафіксували фізичну присутність картки та введення коду, тягар доказів перейшов на клієнта. А той не зміг надати переконливих доказів, що це були саме шахраї, а не він сам або хтось, кому він довірив свій ПІН-код.

СпецпроєктиТОП пристроїв Garmin: що вибрати для спорту, подорожей і життяРесайкл-споти Києва: куди нести техніку, батарейки і гаджети

Таким чином, апеляційний суд скасував попереднє рішення та зобов’язав чоловіка виплатити банку повну суму кредиту разом із “домініканськими” витратами.

Цей випадок вкотре нагадує, що саме власник картки несе відповідальність за збереження в секреті свого ПІН-коду. У разі втрати картки чи компрометації коду варто терміново заблокувати картку та повідомити про це банк. Навіть заява про шахрайство не рятує. Адже поліція може розслідувати справу роками, але для банку та суду використання коду є підтвердженням вашої згоди на платіж.

Ці 50 PIN-кодів використовують найчастіше — їх краще уникати

Джерело: Судово-юридична газета