Лосось під загрозою зникнення: в Іспанії планують заборонити вилов через скорочення популяції на 80%

Популяції атлантичного лосося в Іспанії досягли критичного рівня.

Популяції атлантичного лосося в Іспанії зменшилися більш ніж на 80% за останні десять років (2015–2024), і ситуація з цим видом у країні є значно більш критичною, ніж у світі в цілому. Це підтверджують дані, зібрані Іберійським іхтіологічним товариством (SIBIC), яке закликає включити лосося до Іспанського каталогу видів, що знаходяться під загрозою, у категорію “під загрозою зникнення”, а також терміново заборонити аматорське рибальство.

Уряд доручив підготувати звіт про стан збереження цього виду та необхідність його захисту. Ця вимога виникла на фоні ситуації в Астурії – історично важливому регіоні для промислу лосося. Відкриття сезону риболовлі відбулося 18 квітня, проте за цей час не було виловлено жодного екземпляра, повідомляє G4Media.

У Кантабрії сезон стартував 1 травня, і досі не було спіймано знаменитого “campanu” (першого лосося, виловленого в кожному сезоні в Астурії та Кантабрії; його зазвичай продають на аукціоні за тисячі євро).

У зв’язку з різким скороченням популяції, інші регіони з традиціями лову лосося – Галісія, Наварра та Країна Басків – вже ухвалили рішення заборонити його вилов.

Критерії для оцінки лосося

У жовтні 2025 року група дослідників та адміністраторів з різних автономних спільнот за підтримки SIBIC завершила офіційну оцінку стану атлантичного лосося (Salmo salar) в Іспанії. У дослідженні використовувалися критерії Міжнародного союзу охорони природи – світового стандарту в оцінці видів, відомого своїми “червоними списками”.

Для SIBIC результат є очевидним: популяції в Іспанії відповідають критерію A2 для категорії “На межі повного зникнення”. За останні 10 років (2015–2024) спад становив понад 80%. Дані базуються на прямому моніторингу повернення дорослих особин у п’яти річкових басейнах: Лерес та Улья в Галісії, а також Урумеа, Орія та Бідасоа (Наварра та Гіпускоа).

Середнє розрахункове зниження чисельності склало 82,1%, при цьому по окремих річках показники варіюються від 61,7% до 94,8%. Крім того, понад 56% історичного ареалу лосося стали недоступними через річкові перешкоди, згідно з оцінкою МСОП.

Також в Астурії у 2025 році було зафіксовано всього 130 виловлених лососів порівняно з понад 3 000 на початку 2000-х років. Вид вже повністю зник з таких річок, як Умія (Понтеведра), Навія (Астурія) та Деба (Гіпускоа).

На річці Бідасоа радіотелеметричний моніторинг показав, що з 94 особин, які почали міграцію в море після нересту, лише 5 (5,1%) досягли океану. 24,2% смертей були пов’язані з потраплянням у відвідні канали гідроелектростанцій. Також було помічено, що близько 50% лососів, які мігрують навесні, не переживають літню спеку через підвищення температури води.

Унікальний скарб

“Наука виконала свою частину роботи. Тепер черга за державними інститутами – вони повинні діяти з такою ж рішучістю”, – зазначили представники SIBIC. Вони підкреслили, що оцінка ґрунтувалася виключно на даних з Іспанії і не залежить від загальносвітового статусу виду. При цьому експерти наголосили, що становище іберійських популяцій є набагато важчим: тоді як у всьому світі вид класифікується як NT (“Близький до вразливого стану”), в Іспанії він перебуває в категорії CR (“На межі повного зникнення”).

У цьому контексті експерти нагадали, що популяції лосося в Іспанії та Португалії є найпівденнішою межею поширення виду в Європі. Це робить їх “унікальним біогеографічним скарбом” з локальними адаптаціями, які неможливо буде відновити в разі зникнення. Статус прикордонної країни накладає на Іспанію “особливу відповідальність за збереження виду в глобальному масштабі”.

Усунення бар’єрів та моніторинг

Щоб запобігти зникненню лосося, фахівці вимагають оголосити його видом, що перебуває під загрозою зникнення, ввести терміновий мораторій на аматорське рибальство та повністю припинити вилов виробників для штучного розмноження.

Також наголошується на необхідності розробки пріоритетних програм зі знесення невикористовуваних гребель та покращення прохідності існуючих перешкод, а також про створення суворої незалежної системи моніторингу у всіх річкових басейнах.

Атлантичний лосось мешкає приблизно в 2 500 річках на північ від 40° північної широти по обидва боки Північної Атлантики – від Гренландії та Білого моря до річки Лімія в Португалії та річки Коннектикут у Північній Америці.

В Іспанії історичний ареал виду охоплював 53 річкові басейни, проте на початок XXI століття їхня кількість скоротилася до 32. Таким чином, площа поширення зменшилася з 24 400 км² до 14 500 км² – це скорочення на 40%, яке досягає 56%, якщо враховувати фрагментацію річок греблями та запрудами.

Безліч причин занепаду

Популяції атлантичного лосося по всьому ареалу демонструють різке і постійне зниження чисельності приблизно з 1980 року. Причини мають комплексний характер:

• Надмірний вилов у морських районах нагулу.
• Фрагментація річок греблями та об’єктами гідроелектрики.
• Аматорське рибальство. В Іспанії виловлюється близько 25% дорослих особин, що повертаються.
• Загибель риби в каналах гідроелектростанцій.
• Потепління та забруднення води: зростання температури є критичним на південному кордоні ареалу, де спека та низький рівень води створюють зони високої смертності.
• Зариблення молоддю немісцевого походження, що порушило генетичну чистоту іспанських популяцій і послабило їхні адаптивні здібності.

Раніше УНІАН повідомляв, як відрізнити срібного карася від золотого.