Хто насправді були “Гострі картузи”: реальна історія банд Бірмінгема

Деяка інформація в серіалі не є достовірною.

Серіал “Гострі картузи” з першого сезону здобув прихильність шанувальників кримінальних драм. Кілліан Мерфі вдало втілив образ свого персонажа – лідера банди Томаса Шелбі, а решта акторів також були підібрані дуже вдало. Проте мало хто знає, що серіал “Гострі картузи” базується на реальних подіях – розповідаємо, що насправді відбувалося в Бірмінгемі на початку XX століття.

Чи дійсно існувала банда Гострі картузи

21 липня 1898 року до редакції газети Birmingham Daily Mail надійшов лист, сповнений страждання, підписаний лише словом “Workman” (“Робітник” – ред.). Текст листа наводить видання History Extra:

“Безсумнівно, всі поважні та законослухняні громадяни втомилися від самого поняття хуліганства в Бірмінгемі та нападів на поліцію. Куди б ви не пішли, всюди можна побачити банди “гострих картузів”, які часто без докорів сумління грубо ображають перехожих, будь то чоловік, жінка чи дитина. Наважуся припустити, що в 99 випадках із 100 їх навіть не притягують до відповідальності”.

Лист був негайно опублікований, і недарма – у Бірмінгемі справді були люди, які носили капелюхи-“біллікок” або капелюхи-котелки з жорсткого фетру з вигнутими полями шириною близько 5 сантиметрів. Чоловічий головний убір носили, нахиливши над одним оком, через що капелюх знаходився під гострим кутом, звідси й однойменне прізвисько. Всупереч міфу, на якому побудований сюжет серіалу від BBC, ніяких кепок із лезами в підкладці не існувало.

Виробник фарб і лаків з Бірмінгема Артур Маттісон став свідком тих самих банд на початку минулого століття – у його мемуарах чітко описано, як виглядав класичний “гострий картуз” того часу:

“Він пишався своїм зовнішнім виглядом і майстерно відповідав образу. Штани-кльош, застебнуті на пряжку, черевики на шпильках, щось на зразок піджака, кричущий шарф і капелюх-біллі з довгими витягнутими полями. Цей капелюх він носив далеко за одним оком, звідси й прізвисько “Гострий картуз”. Його волосся було коротко підстрижене, за винятком довгої чубчика спереду, яка була притиснута до чола під кутом”.

Незважаючи на те, що серіал “Гострі картузи” заснований на реальних подіях, за даними History Extra, є ще одна розбіжність – бандити, які отримали прізвисько “гострі картузи”, не належали до однієї банди, а навпаки – їх було кілька. І всі бандити, які віддавали перевагу такому екстравагантному стилю, вступали один з одним у сутички прямо на міських вулицях. Тобто не можна точно сказати, хто був прототипом Томаса Шелбі – це збірний образ, і таких людей, як головний герой серіалу, у Бірмінгемі до 20-х років було багато.

Цікаво, що термін “гострий картуз”, який з’явився в 1890-х роках, був характерний саме для Бірмінгема. У Манчестері та сусідньому Солфорді членів банд називали “скаттлерами”. У Лондоні ж їх стали називати більш усталеним прізвиськом “хуліган”.

Чому молоді люди вступали в банди і називали себе “гострі картузи”

Історик Барбара Вайнбергер зазначає, що зіткнення між ворогуючими молодіжними бандами вперше були зафіксовані в Бірмінгемі на початку 1870-х років, їхні витоки сягають територіальних воєн між англійськими та ірландськими вуличними бандами. Звідси можна зробити висновок, що виникнення нового терміна “гострі картузи” лише поглибило стару проблему – насильство серед молоді в промислових районах міста давно турбувало його мешканців.

За словами Вайнбергер, не тільки антипатія до ірландців стала причиною того, що молоді люди прагнули поповнити банду “гострі картузи” – ще одним фактором сплеску злочинності історик називає утиск прав молодих людей, високий рівень безробіття, а також перевищення повноважень поліцейських у боротьбі з вуличним пияцтвом та азартними іграми. Економічні проблеми “довели до межі” населення Бірмінгема, і це, можливо, також стало каталізатором проблеми – люди, покинуті міською владою, змушені були самостійно шукати вихід із ситуації.

Історик Філіп Гудерсон пише, що більшість молодих людей, які брали участь у рейдах, належали до робітничого класу. Половина з них працювала в металургійній або латунній промисловості, домінуючих секторах місцевої економіки, але нікого не можна було назвати представником “середнього класу” – молодь жила в нетрях на межі злиднів і лише участь у бандитських угрупованнях могла урізноманітнити їхнє існування.

Зі сказаного вище стає зрозуміло, що “серіальний” Томас Шелбі – реальна особа, просто таких людей було сотні й тисячі по всьому Бірмінгемі. Звали їх по-різному, але жили вони, мислили й відчували себе однаково.

Коли зникли банди “гострі картузи”

За даними істориків, до початку Першої світової війни ніяких подібних угруповань на вулицях Бірмінгема вже не існувало – на відміну від версії серіалу “Гострі картузи”, події в якому розгортаються вже після її завершення.

Гудерсон вважає, що зникнення банд може бути пов’язане з мобілізацією, зменшенням кількості робітничих бригад, а також популяризацією футболу як розваги для молоді. Крім того, він пише, що якби в 20-ті роки на вулицях Бірмінгема з’явилася людина, одягнена як “гострий картуз”, на неї б дивилися з подивом – вона б явно виділялася з натовпу містян. Однак незважаючи на те, що такого явища не існує вже понад 100 років, інтерес до бірмінгемських банд не згасає, а навіть продовжує зростати.

Вас також можуть зацікавити новини:

• Стало відомо, хто з акторів зіграє у трилері “Тихе місце 3”
• Вийшов трейлер “Практичної магії 2”: Сандра Баллок і Ніколь Кідман знову разом через 28 років
• “Кіллхаус”, “Майкл” і “Хронологія води”: головні кінопрем’єри цього тижня