Вибір парфумів: вплив ароматів на настрій та спогади з дитинства, процес їх створення

Автор Катерина Теребіленко Eкраїнська науковиця, фахівчиня у галузі неорганічної хімії та хімії твердого тіла. Докторка хімічних наук, професорка кафедри неорганічної хімії хімічного факультету Київського національного університету ім. Шевченка. Членкиня Королівського хімічного товариства (Royal Society of Chemistry). Хімія пам’яті, міфів та молекул

На початку повномасштабного вторгнення, коли бої точилися на околицях Києва, ми всією родиною спускалися до запиленого, похмурого підвалу нашого будинку. Разом було легше витримувати тривогу і поступово усвідомлювати те, що відбувається. І ось в одну з таких найскладніших ночей я, закутавшись у плед, слухаючи приглушені звуки канонади, раптом відчула аромат свіжозрізаних листочків смородини — той самий запах, який щоліта супроводжував мамині прохання обривати кущі на дачі. Спогад повернувся завдяки залишкам парфумованої води Amethyst від Lalique на кашеміровому светрі. У той момент аромат став не лише косметичним засобом — він став емоційною опорою, містком між страхом і дитячими спогадами.

Саме тому парфумерія — це набагато більше, ніж просто «приємний запах». Аромати здатні активувати складні нейрохімічні механізми пам’яті, формувати асоціації, впливати на настрій, поведінку і навіть сприйняття особистості. Водночас сучасна парфумерія — це також високотехнологічна сфера, в якій працюють хіміки, біотехнологи, аналітики, токсикологи та фахівці з органічного синтезу.

Хімія аромату

Створення парфуму — це не романтичне змішування квіткових олій у красивій лабораторії, а складний процес, що поєднує органічну хімію, аналітичні методи та мистецтво композиції.

Аромат умовно складається з трьох рівнів: верхні ноти; ноти серця; базові ноти. Верхні ноти — це найбільш леткі компоненти, які формують перше враження. Найчастіше це цитрусові молекули: лімонен, цитраль, бергамотні фракції, альдегіди.

Ноти серця — це основна частина аромату, яка розкривається після зникнення перших, найлеткіших компонентів. Їх називають так, оскільки ці компоненти визначають «характер» або «душу» парфуму, подібно до серця. Ноти серця проявляються через 10–30 хвилин після нанесення. Тут домінують квіткові акорди: жасмин, троянда, іланг-іланг, лаванда, півонія.

База — це найменш леткі речовини, які відповідають за стійкість аромату. До них належать мускуси, амброві молекули, деревні компоненти, ванілін, лабданум, пачулі.

Парфумери працюють із тисячами речовин. Якщо у XIX столітті композиції будувалися переважно на натуральних ефірних оліях, то сучасна парфумерія базується насамперед на синтетичних ароматичних молекулах. І це зовсім не означає «гірше».

Міф 1. Раніше парфуми були кращими

Цей міф частково правдивий, але причина не в «деградації» парфумерії, а в змінах вимог безпеки та розвитку токсикології.

У XX столітті аромати містили багато інгредієнтів тваринного походження (мускус, цибетин, амбра кашалотів). Сьогодні через етичні й екологічні обмеження їх повністю замінили синтетичні аналоги (наприклад, Ambroxan).

Найцікавіша історія пов’язана з мускусом. Наприкінці XIX століття німецький хімік Альберт Баур намагався створити нову вибухівку, але отримав сполуку з потужним пудровим ароматом. Так випадково з’явився перший штучний «білий мускус». Це стало революцією для індустрії: синтез урятував від жорстокого винищення кабарги, залози якої були джерелом натуральної речовини, і зробив парфумерію доступною для широкого загалу.

Сучасні безпечні мускуси вже відрізняються від перших хімічних версій, але саме вони забезпечують ефект «чистої шкіри» чи теплого кашеміру в парфумах. Інша причина змін — фототоксичність натуральних компонентів. Багато цитрусових олій містять речовини, які під дією ультрафіолету спричиняють опіки та пігментацію. Через це Міжнародна асоціація ароматичних речовин (IFRA) суворо обмежила їхнє використання. Натомість хіміки подарували парфумерам величезний арсенал нових молекул: Iso E Super (ефект оксамитової деревини), Hedione (прозорий жасмин) чи Calone (морська свіжість). Саме завдяки цим лабораторним винаходам народилися такі культові сучасні хіти, як Dior Sauvage та Molecule 01.

 Чому деякі аромати здаються «металевими» або «космічними»

Одна з найцікавіших тенденцій сучасної парфумерії — створення абстрактних запахів, які не мають прямого природного аналога. Парфумери давно перестали обмежуватися квітами, фруктами чи спеціями. Сьогодні аромати можуть нагадувати гарячий метал, поліграфічну фарбу, розпечений камінь після дощу, стерильні медичні рукавички або навіть повітря космічної станції. Такі ефекти досягаються завдяки складним композиціям альдегідів, амбрових молекул, синтетичних мускусів, озонових компонентів та речовин із мінеральним чи «металевим» профілем.

Яскравим прикладом є Ganymede від Marc-Antoine Barrois, створений парфумером Квентіном Бішем. Цей аромат часто описують як «запах космосу», розігрітої шкіри, металу та мінерального пилу. Його незвичний ефект формується поєднанням шафрану, безсмертника, замшевих акордів та сучасних амброво-деревних молекул, які створюють майже невагоме, сухе й водночас дуже дифузне звучання.

Інший приклад — Tilia від Marc-Antoine Barrois, де на перший погляд проста тема липового цвіту перетворюється на майже сюрреалістичний аромат сонячного повітря, теплого пилку та нагрітої шкіри. Такі композиції демонструють, що сучасна парфумерія працює вже не стільки з буквальним відтворенням запаху квітки чи дерева, скільки з емоційним відчуттям простору, температури та світла.

Схожий ефект має і Painter від Genyum — аромат, який намагається передати атмосферу художньої майстерні: запах олійних фарб, лаку, дерев’яного мольберта та паперу. У композиції використовуються молекули з легким розчинниковим, смолистим і «сухим» профілем, що створюють враження свіжого мазка фарби на полотні. Це приклад того, як сучасна парфумерія дедалі частіше працює не з природними об’єктами, а з культурними та емоційними асоціаціями.

Окреме явище — Baccarat Rouge 540 від Maison Francis Kurkdjian. Для одних він пахне карамелізованим цукром і шафраном, для інших — бинтами, йодом, металевими інструментами або навіть «стерильністю дорогої клініки». Такий феномен пов’язаний із високою концентрацією амбрових молекул, зокрема Ambroxan-подібних компонентів, а також особливостями індивідуального сприйняття запахів. Людський мозок надзвичайно чутливий до мікродоз деяких ароматичних речовин, тому навіть незначні зміни концентрації здатні радикально змінювати те, як людина сприймає композицію.

Getty Images

Міф 2. Парфумована вода завжди стійкіша за туалетну

Насправді різниця між туалетною водою (Eau de Toilette), парфумованою водою (Eau de Parfum) і парфумом (Parfum) полягає не лише в концентрації ароматичних речовин. Традиційно одеколон (Eau de Cologne, кельнська вода) містить 2–5% ароматичних компонентів; Eau de Toilette — 5–15%; Eau de Parfum — 15–20%; Parfum — до 30% і більше.

Але сучасний ринок давно відійшов від жорстких правил. Досить часто туалетна вода та парфумована вода одного аромату мають різні формули. Наприклад, Chanel Chance Eau Tendre у версії EDT звучить більш цитрусово та легко, а EDP — більш мускусно та квітково. Dior Sauvage EDT робить акцент на свіжості бергамоту, тоді як Sauvage Elixir побудований на пряно-амбровій базі. Стійкість залежить не лише від концентрації, а й від інших чинників: наявності сучасних стійких молекул; вологості повітря та індивідуального складу шкірного себуму.

Міф 3. Якщо не відчуваєш аромату на собі — це «твій» парфум

Це один із найпоширеніших міфів у парфумерній спільноті. Насправді явище пояснюється нюховою адаптацією. Наш мозок швидко перестає реагувати на постійний подразник. Саме тому ми майже не помічаємо запаху власного дому або свого шампуню за кілька хвилин. Особливо схильні до такого ефекту окремі молекули: наприклад, Iso E Super, Ambroxan, деякі синтетичні мускуси.

Людина може повністю перестати відчувати аромат уже за 10–15 хвилин, хоча для оточення він буде дуже помітним. І навпаки — деякі люди мають часткову аносмію до окремих компонентів. Наприклад, частина людей майже не відчуває молекули Iso E Super. Саме тому Molecule 01 для когось звучить як магічна деревна аура, а для когось — як «нічого».

Чому натуральне — не завжди безпечніше

У масовій свідомості існує уявлення, що «натуральна парфумерія» автоматично краща за синтетичну. З наукової точки зору це не зовсім так. Ефірна олія — це не одна речовина, а складна суміш десятків або навіть сотень молекул. Наприклад, натуральна трояндова олія містить цитронелол, гераніол, нерол, фенілетиловий спирт та багато інших компонентів. Серед натуральних ароматичних речовин є й сильні алергени, фототоксичні сполуки, нестабільні компоненти, що швидко окиснюються.

Саме тому сучасна парфумерія часто використовує очищені синтетичні аналоги, які є стабільнішими, дешевшими, безпечнішими і мають прогнозовану якість.

Наприклад, натуральний жасминовий абсолют надзвичайно дорогий. Для отримання одного кілограма абсолюту потрібно сотні кілограмів квітів. Тому навіть у дорогій нішевій парфумерії жасмин часто підсилюють синтетичними молекулами Hedione або Jasmine Lactone.

 Як правильно тестувати парфуми

Найбільша помилка — купувати аромат після кількох хвилин тестування на блотері в магазині. Паперовий тестер здатен показати лише перше враження від композиції, але не може відтворити взаємодію аромату зі шкірою, температурою тіла, шкірним себумом та індивідуальною швидкістю випаровування компонентів.

Правильне тестування парфуму займає щонайменше декілька годин, а іноді й цілий день. Бажано наносити не більш як два-три аромати за раз; тестувати їх саме на шкірі, а не лише на блотері; оцінювати звучання аромату в русі та на свіжому повітрі й не робити висновків у перші хвилини після нанесення.

Багато композицій суттєво змінюються під час розкриття. Наприклад, верхні цитрусові чи альдегідні ноти можуть швидко зникати, тоді як справжній характер аромату проявляється лише за кілька годин у базі.

Як кава може захистити серце: нове дослідження спростувало старий міф

Цікаво, що популярна порада «понюхати каву для очищення рецепторів» насправді не має наукового підтвердження. Навпаки, інтенсивний запах кави може додатково перевантажувати нюхову систему. Значно ефективніше зробити декілька ковтків чистої води, вийти на свіже повітря або просто дати рецепторам кілька хвилин відпочинку.

Отже, парфумерія — це дивовижне поєднання хімії, психології, мистецтва та пам’яті. За красивим флаконом — десятки років досліджень органічної хімії, токсикології та нейробіології. Сучасні аромати не стали «гіршими» — вони просто змінилися разом із суспільством. Так, деякі натуральні інгредієнти зникли через питання безпеки й етики. Але натомість людство отримало цілий всесвіт нових молекул, які дали змогу створювати запахи дощу, металу, космосу, чистої шкі