Скорпіони стають ковалями для посилення своїх жал і клешень: як це відбувається

Скорпіони є відмінними мисливцями.

Скорпіони є справжніми майстрами металу в природному світі. Зокрема, одне з досліджень виявило, що ці павукоподібні додають до своїх жал та клешень метали, такі як цинк і залізо, щоб зробити їх більш міцними та гострими. Про це повідомляє Interesting Engineering.

У ході дослідження було проаналізовано 18 видів, щоб визначити, як цинк, марганець та залізо розподіляються в їхній природній зброї, зокрема в жалах та клешнях.

“Скорпіони – вражаючі мисливці, і хоча ми знали, що метали зміцнюють зброю в арсеналі деяких видів, ми не знали, чи містять усі скорпіони метали у своїй зброї, і якщо так, то чи пов’язане це збагачення металами з їхніми методами полювання. Ми вирішили застосувати мікроаналітичні методи, щоб з’ясувати, де і як ці метали розподілені в зброї скорпіонів, щоб отримати підказки щодо того, як і чому збагачення металами передавалося по родоводу скорпіонів”, – зазначив Сем Кемпбелл, аспірант Національного музею природної історії Смітсонівського інституту.

Розподіл металів

Як і їхні родичі, павуки та кліщі, скорпіони є восьминогими павукоподібними. Вони полюють, захоплюючи комах своїми щипцями та швидко вигинаючи хвости, щоб завдати отруйного укусу з тельсона.

“Скорпіони використовують спеціалізовану систему зброї, яка поєднує подрібнювальні щипці та отруйні жала відповідно до їхніх специфічних стилів полювання та потреб у захисті”, – додають у виданні.

Також було виявлено, що жала мають характерне шарування цинку на кінчику, за яким слідує марганець, тоді як щипці зміцнені цинком та залізом вздовж їхніх ріжучих країв.

“Мікроскопічні методи, які ми застосували, дозволили нам ідентифікувати окремі перехідні метали з надзвичайно високою деталізацією, показавши, як природа вміло інтегрувала ці метали у зброю скорпіонів”, – зауважив Едвард Вічензі, науковий співробітник Інституту консервації музею та співавтор дослідження.

Роль заліза

Вчені виявили, що залізо частіше зустрічається у довгих, тонких щипцях, ніж у товстих, призначених для розчавлювання.

“Тонкі щипці мають схильність до ламання. Отже, залізо, ймовірно, забезпечує структурну цілісність, необхідну для утримання здобичі, що виривається, достатньо довго, щоб отрута почала діяти”, – підкреслили у матеріалі.

Науковці підсумували, що таке дослідження пропонує новий погляд на еволюцію членистоногих, таких як павуки, мурахи та бджоли, та на те, як вони адаптували свою біологію, щоб виживати як хижаки, так і як здобич.

Інші дослідження про тварин

Як повідомляв УНІАН, раніше вчені знайшли рештки хижака, що жив 150 млн років тому. Ця тварина нагадувала сучасних дельфінів та мала довжину понад 6,5 метрів.

Також повідомлялося, що науковці “оживили” стародавню істоту віком 24 тисячі років, яка змогла розмножитися. Зазначається, що цей організм є коловерткою – крихітною багатоклітинною твариною, яка часто зустрічається у прісноводних середовищах та відома своєю незвичайною витривалістю.