Секрети Ібіци: на острові зібралися люди з різних куточків світу та принесли небезпечну хворобу

Історія веде глибоко в Африку.

На іспанському острові Ібіца міжнародна команда дослідників здійснила генетичний аналіз залишків 13 осіб, які жили в період між 950 та 1150 роками нашої ери. Дослідження виявило, що острів був справжнім “плавильним котлом” цивілізацій, повідомляє IndiaDefenceReview.

Вчені застосували давню ДНК, виявлену на середньовічному ісламському кладовищі Макбара Мадіна Ябіса. Згідно з отриманими даними, невелика міська громада на віддаленому острові насправді була тісно пов’язана з міграційними маршрутами, що простягалися від Європи до глибин Африки.

Генетики під керівництвом Рікардо Родрігеса-Варели виявили, що склад населення змінювався дуже швидко. На думку дослідників, основне змішування відбулося приблизно в 869 році нашої ери – всього за одне покоління після завоювання острова.

Більшість мешканців мали комбінацію європейських та північноафриканських генів, але двоє осіб походили з територій сучасного Сенегалу та Чаду.

Аналіз також пролив світло на долю місцевих жителів – муладів. Двоє людей мали лише близько 11-13% африканської крові, що свідчить про їхнє іберійське походження. Це підтверджує, що культурне та релігійне навернення в іслам відбувалося значно швидше, ніж генетичне змішування.

Окрім походження, були виявлені й біологічні загрози того часу. В зубах померлих знайшли сліди гепатиту B, парвовірусу та пневмонії. Але найзначнішою знахідкою став перший генетично підтверджений випадок прокази в ісламській Іберії.

Виявилося, що штам хвороби був ідентичним тому, що лютував у Швеції та Барселоні, що підтверджує тісні зв’язки Ібіци з усім середньовічним світом.

Знахідки морських глибин

Раніше УНІАН повідомляв, що у Швейцарії на дні озера археологи виявили 1000 скарбів часів Римської імперії. Спочатку вони сплутали знахідки з мінами та боялися підпливати.

“Ми обережно підійшли до цієї купи кіл, яка могла бути складом мін, залишеними після Другої світової війни. Але коли я увімкнув світло камери, з’явився характерний колір теракоти. Дивлячись на розбиті тарілки, ми зрозуміли, що ця знахідка була надзвичайною”, – поділився спогадами керівник місії.