Чому відбуваються війни: дослідники виявили причину в конфліктах між шимпанзе

В Африці внаслідок тривалого конфлікту загинуло не менше семи дорослих самців і 17 малюків.

Дослідники, вивчаючи рідкісний масштабний конфлікт між колись дружніми групами шимпанзе в Центральній Африці, намагаються зрозуміти, чи може цей кривавий конфлікт між приматами пролити світло на причини, чому люди продовжують вести війни.

Як повідомляє The Independent, йдеться про найбільшу у світі спільноту шимпанзе – так звану групу Нгого, що мешкає в Національному парку Кібале. Згідно з даними дослідників, внаслідок тривалого протистояння загинуло не менше семи дорослих самців і 17 малюків. Конфлікт охопив територію приблизно 16 кілометрів.

Науковці з Єльського університету зазначають, що поштовхом до ескалації могли стати незалежні смерті кількох ключових самців-лідерів. Це призвело до розколу великої патріархальної групи з 160 особин на дві ворогуючі фракції. Приматологиня Юлія Бедеску (Iulia Bădescu) зізналася, що дослідників вразило, як тварини, які ще нещодавно мали тісні соціальні зв’язки, за короткий час перетворилися на смертельних ворогів.

Дослідження тривало десятиліттями і базується на даних GPS-спостережень, аналізі соціальних зв’язків протягом 24 років і демографічній інформації за три десятиліття.

Вчені виділили три етапи: поступовий перехід від згуртованості до розколу, період взаємного уникання між групами та подальшу фазу відкритого насильства. Починаючи з 2015 року, одна з груп здійснила щонайменше 24 напади на колишніх союзників, убиваючи самців і малюків.

За словами дослідника Аарона Сандела з Техаського університету в Остіні, ці спостереження можуть допомогти краще зрозуміти природу людських конфліктів. Водночас він застерігає від прямого порівняння з громадянською війною, хоча визнає, що поляризація та колективне насильство серед шимпанзе можуть дати важливі підказки щодо поведінки людей.

Висновки дослідження свідчать, що зміни у взаєминах усередині спільноти – навіть без мовних, культурних чи ідеологічних факторів – здатні призвести до розколу та насильства. Це особливо важливо в контексті дискусій про природу людських воєн, які тривають вже понад 10 тисяч років. Частина науковців вважає війни суто результатом обставин, інші ж говорять про глибинні еволюційні передумови.

Нове дослідження не дає остаточної відповіді, але ставить під сумнів поширену думку, що основною причиною конфліктів є культурні чи ідентичні відмінності.

Якщо навіть у шимпанзе без мови та ідеології соціальні зв’язки самі по собі можуть призводити до поляризації і насильства, то для людей ці чинники можуть бути лише другорядними. Водночас, як зазначає Сандел, це означає, що людство потенційно здатне краще контролювати й зменшувати конфлікти у власному суспільстві.

Це дослідження продовжує багаторічні спостереження за поведінкою шимпанзе і перегукується з іншим відомим випадком – так званою війною шимпанзе в Гомбе, яку у 1970-х роках зафіксувала відома приматологиня Джейн Гудолл. Той конфлікт у Національному парку Гомбе тривав близько чотирьох років і супроводжувався вбивствами та захопленням територій, хоча зрештою завершився возз’єднанням груп.

Одна з відмінностей полягає в тому, що в Гомбе люди могли частково вплинути на поведінку тварин, зокрема підгодовуючи їх. У випадку Нгого такого втручання не було, хоча вплив людського фактора на події в Танзанії досі залишається предметом дискусій.

Як зазначила приматологиня Енн П’юзі (Anne Pusey), яка працювала разом із Гудолл, у новому дослідженні є тривожно знайомі риси: руйнування соціальних зв’язків і виникнення ворожнечі там, де її раніше не було. Це, за її словами, виглядає “неприємно знайомо” – і водночас змушує по-новому подивитися на природу конфліктів, як у тварин, так і серед людей.

Дослідження про предків людини

Нагадаємо, вчені проаналізували безпрецедентні знахідки з печери Тіншемет в Ізраїлі, щоб зрозуміти взаємовідносини між неандертальцями та Homo sapiens у часи середнього палеоліту.

Нові дані вказують на те, що ранні люди були не просто сусідами, а активно обмінювалися інформацією та впливали один на одного в плані методів виживання, виготовлення знарядь праці та культури.

Науковці прийшли до висновку: неандертальці, донеандертальці та Homo sapiens вступали у значущі взаємодії, що сприяли обміну знаннями та навичками, а це призвело до змішання культур між цими групами.