Археологи знайшли цвинтар давніх суден під важливим морським шляхом.

Знайдено кораблі різних епох – від фінікійських суден V століття до н. е. до затонулих суден часів Другої світової війни.

На дні Гібралтарської затоки, одного з найважливіших морських коридорів у світі, було знайдено “кладовище” стародавніх кораблів. Як повідомляє Fox News, дослідники виявили 150 підводних археологічних об’єктів, з яких понад 100 – затонулі судна.

Рештки кораблів належать до різних століть, починаючи з V століття до н. е. і закінчуючи суднами часів Другої світової війни. Серед знайдених суден – 23 римських кораблі, чотири середньовічні судна, а також двигун і пропелер літака 1930-х років.

Ці знахідки “не випадкові”, – зазначив Феліпе Сересо Андрео, викладач археології в Університеті Кадіса, – і їх пошук зайняв багато років.

“До початку проєкту “Геракл” у 2019 році в цьому районі було відомо лише про чотири підводні об’єкти; сьогодні ми маємо дані про понад 150 задокументованих об’єктів всього за три роки роботи”, – додав він.

Дослідники поєднали історичні дослідження з сучасними технологіями, щоб виявити, картографувати та вивчати затонулі кораблі.

“Ми почали з аналізу історичних архівів, музеїв та опитування місцевих рибалок і дайверів, які найкраще знають морське дно”, – розповів Андрео.

Після цього археологи застосували сучасні технології морського сканування для картографування морського дна та виявлення затонулих суден, включаючи магнітометри для “виявлення металевих аномалій”.

Андрео зазначив, що більшість зареєстрованих затонулих кораблів належать до XVIII–XX століть, але в піску також поховані більш давні фінікійські, пунічні та римські судна.

“Затока була дуже важливим місцем у давнину. У нас є свідчення існування таких поселень, як Картая та Юлія Традукта, які використовували ці води як свій головний порт”, – сказав він.

Водночас археологи попереджають, що більшість кораблів перебувають у “критичному” стані – і найбільшу загрозу становить діяльність людини, зокрема портові роботи, будівництво та мародерство. Деякі з них також знаходяться безпосередньо на морському дні, що робить їх вразливими до ерозії.

Тому дослідники надають перевагу неінвазивній документації, такій як фотограмметрія та 3D-моделі, щоб зафіксувати все до того, як воно зникне.

Раніше УНІАН повідомляв, що археологи через понад 1600 років після руйнування піднімають масивні камені Олександрійського маяка з морського дна Середземномор’я.