Планети JuMBO, виявлені телескопом Джеймса Вебба, справді існують.

Дві пари “блукаючих” планет виявлено в Чумацькому Шляху.

Дослідники підтвердили, що таємничі планети, виявлені телескопом “Джеймс Вебб”, дійсно існують. Вивчаючи величезну зоряну колиску в південному небі, астрономи знайшли дві пари “блукаючих” об’єктів, подібних до Юпітера, які нагадують раніше виявлені загадкові пари планет, повідомляє Live Science.

Ці планети не мають зв’язку з жодною зіркою і розташовані в іншій частині Чумацького Шляху, ніж ті, що були виявлені раніше. Це свідчить про те, що це справді новий тип об’єктів. Проте для остаточного підтвердження їхнього існування потрібні подальші спостереження.

“Ми завжди були зацікавлені в можливості виявлення планет різних типів”, — зазначив співавтор дослідження Данте Мінніті, професор астрофізики в Університеті Андреса Белло в Чилі.

Вільно плаваючі планети (ВПП) — це “блукаючі” екзопланети, які не підпорядковуються гравітаційній силі зірки. Їх досить багато в космосі, і дослідження за допомогою телескопа “Джеймс Вебб” виявили сотні СПП у різних зонах зореутворення, або туманностях. За оцінками NASA, кількість “планет-вигнанців” у Чумацькому Шляху може перевищувати кількість зірок у 20 разів.

Системи, що складаються з двох планет, які обертаються одна навколо одної, зустрічаються значно рідше. Один із типів таких об’єктів викликав особливий інтерес. Ці подвійні об’єкти, що складаються з широко рознесених планетоподібних тіл, називаються подвійними об’єктами юпітеріанської маси, або JuMBO, і їхня маса варіюється від 0,7 до 30 мас Юпітера.

“Джеймс Вебб” виявив близько 40 кандидатів у JuMBO у 2023 році, які розташовані в туманності Оріона. Їхнє відкриття викликало інтерес, оскільки такі пари планет ставили під сумнів традиційні теорії формування планет. Проте подальші дослідження спростували їхнє існування. Зокрема, у 2024 році дослідники провели повторний аналіз даних, який показав, що деякі з планет насправді є далекими зірками.

У новому дослідженні Мінніті та його команда звернули увагу на іншу зоряну “колиску”: асоціацію Нижнього Центавра-Крукса (LCC), яка, за його словами, “простягається на сотні квадратних градусів по південному небу”. Вона складається з більш ніж 100 молодих блакитних зірок, які рухаються разом, але не підпорядковуються гравітаційній силі.

Середній вік об’єктів у цій асоціації становить 15 мільйонів років. Екзопланети такого віку все ще вважаються молодими, і, як зазначив перший автор дослідження Клаудіо Касерес, на більш довгих хвилях “вони яскравіші, ніж їхні старші аналоги”.

Дослідники шукали слабкі об’єкти, які могли б бути планетами. З 9000 кандидатів, яких вони проаналізували, лише 400 належали до LCC. Потім, за словами Мінніті, команда “ретельно вивчила кандидатів по одному, щоб знайти слабких компаньйонів, яких можна було б охарактеризувати”.

В результаті вони виявили 17 подвійних систем, у двох з яких, VVVX-FFP-001 і VVVX-FFP-007, були характеристики JuMBO. В обох системах містилися по два об’єкти з масами 12 і вісім мас Юпітера. Крім того, вони розташовані на значній відстані один від одного; відстань між членами VVVX-FFP-001 і VVVX-FFP-007 у 3 і 180 разів перевищує відстань між Сонцем і Нептуном відповідно.

Водночас Касерес не називає ці об’єкти JuMBO, оскільки цей термін не є загальноприйнятим у науковій літературі. “Особисто я віддаю перевагу терміну “вільно плаваючі подвійні системи планетних мас”, — зазначив він.

Раніше астрономи за допомогою телескопа “Джеймс Вебб” виявили зоряну перемичку в галактиці GN20, яка утворилася лише через 1,5 мільярда років після Великого вибуху.