Коли Атакама стала пустелею — науковці пояснили, як утворилося ядро пустелі

Пустеля почала формуватися 40 мільйонів років тому.

Дослідники повідомили, що пустеля Атакама виникла приблизно на 20 мільйонів років раніше, ніж вважалося раніше, задовго до формування сусідніх Анд, як зазначає Live Science.

Раніше вважалося, що гіперпосушливе ядро пустелі з’явилося 15–20 мільйонів років тому, приблизно в той час, коли формувалися Анди і холодні океанічні течії почали впливати на узбережжя Чилі. Проте нове дослідження виявило, що ці посушливі умови існували ще 40 мільйонів років тому. Це свідчить про те, що одна з найдавніших пустель на планеті може бути навіть старшою, ніж вважалося раніше.

«Наші результати свідчать про те, що гіперпосушливе ядро пустелі Атакама сформувалося в середньому–пізньому еоцені [47,8–33,9 мільйонів років тому], про що свідчить вкрай низька поверхнева активність. Це робить його найпосушливішим регіоном на Землі з найтривалішим періодом посухи та змушує нас переосмислити, як і коли виникають такі екстремальні умови», — зазначив співавтор дослідження Бенедикт Ріттер-Принц, геолог з Кельнського університету в Німеччині.

Пустеля Атакама охоплює площу 130 тисяч квадратних кілометрів, це один із найпосушливіших районів світу. Анди на сході блокують опади з Атлантичного океану, а скелі на заході заважають проникненню вологи з туману з Тихого океану. У центральній, надзвичайно посушливій частині пустелі зазвичай випадає менше п’яти міліметрів опадів на рік.

На думку вчених, брак опадів обмежує ерозію та дозволяє з часом накопичуватися пухкому, схожому на борошно гіпсовому ґрунту. Як тільки ґрунт досягає критичної товщини, він вбирає дощову воду, залишаючи поверхню пустелі практично незмінною протягом тривалих періодів часу.

У процесі нового дослідження вчені виміряли, як довго поверхня центральної частини пустелі залишалася незмінною. Це дозволило їм визначити, коли встановилися посушливі умови. Для цього вони зібрали кварцові камінці, стійкі до вивітрювання та вітрової ерозії, з різних місць. Потім вони виміряли кількість ізотопів неону та берилію в цих зразках. Ці ізотопи називаються космогенними нуклідами, які утворюються під час взаємодії космічних променів з об’єктами на поверхні планети.

Приблизно 24 % зразків містили вищі, ніж очікувалося, рівні космогенних нуклідів, що дозволяє припустити, що вони залишалися на поверхні Землі довше, ніж вважалося раніше. Попередні дослідження вказували на початок висихання гіперпосушливого ядра в епоху раннього та середнього міоцену, приблизно 20–15 мільйонів років тому, але нові дані свідчать про те, що посушливі умови могли існувати, принаймні, з пізнього еоцену, близько 40 мільйонів років тому.

Раніше вчені розповіли про те, як Сахара перетворилася з «райського куточка» на пустелю.