Як існували давні люди 100 тисяч років тому – дослідники виявили в Африці залишки трьох осіб та артефакти.

Розкопки, проведені в Африці, розкрили деталі життя давніх людей.

Археологи, які здійснюють великомасштабні розкопки в Африці, виявили сліди людей, що населяли цей регіон 100 тисяч років тому. Дослідники знайшли тисячі артефактів і залишків тварин, а також осадові породи, які свідчать про те, що Homo sapiens неодноразово відвідували лісисту територію сучасної Афарської рифтової долини в Ефіопії, ще до того, як сучасні люди почали розселятися Євразією, повідомляє Science Alert.

Проте це життя не було позбавлене небезпек. Вчені виявили три скелети людей, які свідчать про абсолютно різні обставини смерті: швидке поховання, спалення та напад диких тварин.

“Під час періодичних, короткочасних поселень на цьому багатому ландшафті люди ділили цей водозбірний басейн з численними тваринами”, — зазначила група археологів на чолі з Йонасом Бейене з Французького центру ефіопських досліджень.

На думку вчених, люди використовували місцеві ресурси для виготовлення міцних і якісних знарядь праці. Але як часто і як довго вони залишалися тут, залишається незрозумілим. “Результати цього виробництва — а також залишки відвідувачів — були виявлені в осадових шарах на заплаві, що знаходиться далеко від основного русла річки. В даний час вони оголюються внаслідок повільної вітрової та водної ерозії у Фаро-Дабе”, – зазначили дослідники.

Археологічна пам’ятка Халібе, що є частиною досліджуваної області Середнього Аваша в Афарському рифтовому регіоні Ефіопії, славиться своїм надзвичайним багатством. Вчені проводять розкопки тут протягом багатьох років. Вони виявили свідчення багаторазового використання людиною. Такі знахідки є особливими, оскільки розташовані на відкритій місцевості, а не в печерах або інших укриттях.

Останні дослідження зосереджені на шарі породи, що датується приблизно 100 тисячами років тому.

Унікальність Халібі полягає не лише в кількості артефактів і відкритому просторі. Важливим є також спосіб їх збереження. У печерах осадові шари накопичуються повільно через тривале безперервне заселення. Це робить їх безцінними історичними свідченнями, але ускладнює визначення, хто і що робив, а також коли.

Халібі колись був заплавою, і заселення тут було більш спорадичним. Люди приходили і йшли, їхні залишені речі швидко покривалися осадовими породами, відкладеними річковими паводками, що сприяло збереженню чіткіших свідчень окремих відвідувань. Будучи родючим ландшафтом, він також приваблював безліч тварин.

Багато знарядь праці та артефактів просто залишили на місці, де їх пізніше знайшли вчені. Це надало дослідникам унікальну можливість вивчити, як давні люди використовували навколишнє середовище.

Знайдені на цьому місці кам’яні знаряддя свідчать про те, що люди, які відвідували цей район, виготовляли як тонкі ріжучі інструменти, так і більш міцні знаряддя з місцевої породи. Від 65 до 82% усіх кам’яних артефактів були виготовлені з місцевого базальту. Також були виявлені свідчення виготовлення знарядь праці на цьому місці. 2% артефактів були виготовлені з обсидіану, який тут не зустрічається, що вказує на можливу торгівлю або міграцію.

Крім того, вчені знайшли кістки різноманітних тварин, включаючи мавп, антилоп, куроподібних птахів, змій, ящірок, гризунів і навіть великих хижаків, таких як котячі розміром із сучасних левів. Цікаво, що на кістках тварин не було виявлено слідів оброблення.

Також вчені виявили кістки трьох людей. Перший, ймовірно, чоловік, його скелет зберігся в надзвичайно доброму стані. Його останки свідчать про те, що його поховали, коли скелет ще був цілим і на ньому були присутні м’які тканини. Тобто, невдовзі після смерті. Водночас немає жодних свідчень того, що поховання було навмисним, можливо, що останки засипало невдовзі після смерті, наприклад, опадами.

Останки другої людини збереглися лише у вигляді зуба і невеликих фрагментів кісток зі слідами обвуглювання. Чи стало це наслідком кремації або лісової пожежі, вчені не знають. Кістки третьої людини, за словами дослідників, демонструють “значні свідчення ушкоджень, завданих хижаками безпосередньо перед смертю, з давніми ямками, подряпинами від зубів і переломами. Суглоби відсутні”.

На думку вчених, сліди є “прижиттєвими”, тобто відносяться приблизно до часу смерті. Однак, як і у випадку з двома іншими людьми, точні обставини залишаються незрозумілими – неможливо визначити, чи травми, завдані хижаками, стали причиною смерті людини, чи її з’їли вже після смерті.

Раніше вчені повідомляли, що неандертальці, які відвідували одну печеру на Алтаї з різницею в 10 тисяч років, були далекими родичами. Дослідження також дало змогу розшифрувати четвертий на сьогоднішній день повний геном неандертальця. І він пролив світло на те, наскільки нечисленною та ізольованою була популяція цих давніх людей задовго до їхнього зникнення близько 34 тисяч років тому.