В Андах знайдено 20-метрове дерево – близький родич томатів і картоплі.

Новий рід рослин Daturodendron відкриває нові горизонти в еволюції томатів і картоплі.

Дослідники виявили раніше невідоме дерево висотою приблизно 20 метрів у лісах Анд, яке виявилося близьким родичем томатів і картоплі. Це новий рід рослин, названий Daturodendron.

Як повідомляє The Times Of India, це відкриття стало результатом багаторічних досліджень – загадкову рослину не вдавалося точно класифікувати протягом більше двох десятиліть.

Вчені встановили, що дерево належить до родини пасльонових (Solanaceae), до якої також входять томати, картопля та баклажани.

Для визначення його еволюційного місця дослідники провели аналіз майже 300 генів. Це дало змогу з’ясувати, що Daturodendron займає унікальне положення і є “сестринською” лінією щодо інших видів своєї родини. Таке положення робить його важливим елементом для розуміння еволюції всієї групи пасльонових рослин.

Згідно з даними дослідників, це відкриття допомагає заповнити прогалину в знаннях про еволюцію рослин, які стали основою для деяких найважливіших сільськогосподарських культур.

Генетичний аналіз показав, що дерево зберігає давні характеристики, які могли існувати у спільного предка сучасних пасльонових. Крім того, рослина виробляє алкалоїди – хімічні сполуки, характерні для цієї групи, що мають медичне значення.

Відомі екземпляри дерева були знайдені лише в гірських лісах Колумбії та Перу, на висоті приблизно від 1300 до 2100 метрів. Вчені наголошують, що популяції є вкрай обмеженими та вразливими, що робить їх збереження пріоритетним завданням.

Цю рослину довгий час вважали “невизначеною” (incertae sedis) – її не вдавалося віднести до жодної відомої групи. Лише сучасні методи генетичного аналізу дозволили остаточно з’ясувати її походження та виділити в окремий рід.

Інші відкриття вчених про природні явища

Раніше дослідники тривалий час намагалися з’ясувати, чому одна сторона Землі охолоджується швидше за іншу протягом мільйонів років, і дійшли висновку, що ядро, яке знаходиться всередині Землі, відіграє ключову роль у динаміці планети та генерує її магнітне поле. Для експерименту вони умовно розділили Землю на дві окремі півкулі – Африканську та Тихоокеанську. Потім вони розбили всю поверхню Землі на сітку з кроком у півградуса по широті та довготі. Таким чином вони розрахували кількість тепла, яку кожна комірка сітки містила та виділяла протягом свого геологічного терміну існування.