Не в ностальгії справа: психолог роз’яснив, чому батьки зберігають дитячі малюнки.

Психолог Джеймс Вітфілд дійшов висновку, що збереження предметів часто є тихим актом самоствердження.

Люди вважають, що батьки, які зберігають дитячі малюнки та інші речі, є чутливими особами, які мають велику емоційну глибину і схильність до ностальгії. Іноді це вірно, але часто – ні, зазначає Space Daily.

Психолог Джеймс Вітфілд, після багатьох років роботи з людьми, дійшов висновку, що збереження предметів часто є тихим актом самоствердження.

“Ця шухляда говорить: це сталося. Я був тут. Був один вівторок у жовтні, коли ця маленька людина вручила мені цей малюнок, і саме мені вона його вручила. Відбиток долоні – це не сентиментальний предмет. Це квитанція”, – йдеться в статті.

Вказується, що батьки маленьких дітей часто описують наступні роки після народження дитини як певний туман.

“Вони можуть перелічити події в хронологічному порядку, але їм важко усвідомити, що вони були головними героями будь-якої з них”, – пояснює психолог.

Вітфілд зазначив, що за цією “туманністю” стоїть справжня когнітивна наука, і це не просто втома. Дослідження показують, що сприйняття часу мозком залежить від кількості різних ментальних образів, які він обробляє за одиницю часу. Коли дні повторюються, мозок перестає кодувати кожен з них окремо, він їх стискає.

“У дорослих, чиє життя має чітку структуру й повторюється, менше знакових подій, які б закріплювали спогади. Мозок зливає те, що не може розрізнити. Підгузки, ланч-бокси, час сну – і все повторюється. Три роки можуть злитися в щось таке, що при згадці здається одним довгим вівторком”, – зазначає психолог.

Багато батьків маленьких дітей описують своєрідний розрив між діяльністю та переживаннями. Тобто, вони водять дитину до педіатра, влаштовують дні народження, але якась частина їхнього “я” спостерігає за цим з відстані, розповідаючи про власне життя від третьої особи.

За словами психолога, таке відчуття деперсоналізації, у м’якших формах, надзвичайно поширене в періоди хронічного стресу та недосипання, що майже ідеально описує раннє батьківство.

“Саме тут збереження починає набувати сенсу. Якщо ваші власні спогади про ті роки ненадійні, якщо якась частина вас підозрює, що ви не були повністю присутні, то артефакти стають опорою. Малюнок на холодильнику – це не прикраса. Це угода з реальністю”, – розповів Вітфілд.

Він додає, що зберігання заспокоює того, хто зберігає. Дитині, часто, ця папка взагалі не потрібна.

“Люди тримають те, чого бояться втратити. Кожен, хто бачив, як батьки пам’ятають про кожен день народження та найдрібніші деталі життя своєї дитини, може впізнати той самий захисний інстинкт, що проявляється в різних формах”, – підсумував психолог.

Інші цікаві факти з психології

Раніше УНІАН повідомляв, що люди, яких з дитинства привчили до самостійності, мають одну негативну рису характеру.

Також ми писали, що психологи назвали причину, чому дорослі діти рідше відвідують батьків.