Старший на пів тисячоліття: біля відомого Стоунгенджу виявили його “попередника”

Під час археологічних розкопок виявлено безліч артефактів, які підтверджують, що ця місцевість слугувала місцем зустрічей і ритуалів.

Ці знахідки були зроблені приблизно за п’ять кілометрів від одного з найвідоміших археологічних об’єктів у світі.

“На жаль, від стародавньої споруди залишилися лише дві ями в землі. Проте, вчені впевнені, що колись у них стояли дерев’яні стовпи, розташовані так само, як і камені Стоунгенджу, – відповідно до положення Сонця під час літнього та зимового сонцестоянь”, – зазначено в статті.

Дослідники вважають, що ця пам’ятка була створена приблизно 5 тисяч років тому – на 500 років раніше за Стоунгендж.

Давнє місце зборів і спостережень за небом

Під час розкопок археологи також виявили численні артефакти, які свідчать про те, що ця територія слугувала місцем зустрічей і ритуалів. Серед знахідок – кераміка, крем’яні знаряддя та кістки тварин.

Археолог Філ Гардінг з Wessex Archaeology охарактеризував це відкриття як одне з найзначніших за всю свою тривалу кар’єру.

“Дві ями від стовпів можуть розповісти мені набагато більше про людей, які жили 5 тисяч років тому. Це історія всієї спільноти, їхнього мислення, поведінки та вшанування небесних тіл”, – зазначив він.

Розташування стовпів відтворює принцип, за яким побудований Стоунгендж. Камені цього знаменитого монумента встановлені так, щоб точно відповідати сходу та заходу Сонця в дні літнього та зимового сонцестоянь.

Зокрема, якщо стояти в центрі Стоунгенджу, під час літнього сонцестояння можна спостерігати, як Сонце сходить над так званим П’ятковим каменем (Heel Stone) на північному сході кола, а в день зимового сонцестояння – заходить над Вівтарним каменем (Altar Stone) на південному заході.

Відкриття, яке чекало свого часу

Сліди давнішої споруди були виявлені ще десять років тому в районі Булфорд, коли там очищали територію для будівництва житла для військових. Однак лише тепер дослідникам вдалося провести детальний аналіз орієнтації об’єкта.

Для цього вчені фактично “повернули небесний годинник назад”, відтворивши розташування небесних тіл у той час.

Під час первинних розкопок, які тривали з 2015 по 2017 рік, археологи виявили 48 ям. Радіовуглецевий аналіз показав, що вони датуються приблизно 2950 роком до нашої ери.

“До цього часу наші знання про такі давні астрономічні досягнення базувалися переважно на Стоунгенджі та спорудах аналогічного періоду. Але те, що ми знайшли в Булфорді, є на 500 років старшим за знамениті камені, які ми так добре знаємо”, – підкреслив Гардінг.

Стоунгендж – частина значно давнішої традиції

Доктор Фабіо Сілва, археолог і фахівець з вивчення взаємозв’язку давніх пам’яток із небесними явищами з організацій Stone x Sky та Skyscape Academy, провів аналіз, який підтвердив сонячне вирівнювання споруди.

“Це відкриття допомагає зрозуміти Стоунгендж не як унікальне творіння, а як частину значно тривалішого діалогу між людьми, землею та небом”, – пояснив вчений.

За його словами, нові дані свідчать, що громади, які проживали в цьому регіоні, вже за кілька століть до спорудження Стоунгенджу орієнтували свої ритуальні об’єкти на літнє та зимове сонцестояння.

“Тепер Стоунгендж виглядає не початком історії, а результатом традицій і практик, коріння яких сягає набагато глибше в минуле цього ландшафту”, – додав Сілва.

“Зоряна знахідка” археологів

Серед артефактів особливу увагу привернув рідкісний неолітичний ніж, який має дископодібну форму. Саме його Філ Гардінг назвав “головною знахідкою” експедиції.

“Найвражаюче в ньому – це майстерність виконання. Перед нами робота справжнього майстра”, – зазначив археолог.

За його словами, ніж був знайдений у вертикальному положенні, що може свідчити про його навмисне ритуальне розміщення.

Інші цікаві факти про Стоунгендж

Нагадаємо, на думку науковців, один із найзагадковіших каменів Стоунгенджу, ймовірно, був перевезений на сотні кілометрів через важкопрохідну місцевість. Зокрема, це алтарний камінь – 6-тонний мегаліт 5000-річного монумента, який переміщений із північно-східної Шотландії на відстань 700 км.

Раніше дослідники сперечалися: камінь транспортували люди, чи це – природні процеси під час льодовикового періоду.