Вчені виявили бактерії скарлатини в зубі мумії з Болівії.

Ймовірно, захворювання з’явилося в Латинській Америці до колонізації.

Дослідники стверджують, що скарлатина виникла в Латинській Америці ще до прибуття європейських колонізаторів. Вчені з Італії та Великої Британії виявили ознаки бактеріальної інфекції в зубі стародавнього муміфікованого черепа, повідомляє Science Alert.

Ці залишки належали чоловікові, який жив на високогірних плато сучасної Болівії між 1283 і 1383 роками нашої ери. Христофор Колумб перетнув океан і досяг континенту лише в 1492 році. Отже, якщо аналіз вірний, скарлатина вже циркулювала серед корінного населення Америки за століття до контакту з європейцями.

“Стародавній штам містив багато — хоча й не всі — патогенних генів, виявлених у сучасних штамах Streptococcus pyogenes”, — зазначив мікробіолог Франк Майкснер, директор Інституту вивчення мумій Eurac, приватного дослідницького центру в Італії.

Забутий штам скарлатини тісно пов’язаний із сучасними штамами, що викликають інфекції горла. Він відокремився від інших приблизно 10 тисяч років тому.

Більшість даних свідчать про те, що перші люди, які прибули до Америки, перетнули Берингову протоку приблизно 22 тисячі років тому. Інша геномна інформація вказує на те, що S. pyogenes була присутня в Європі та Африці ще чотири тисячі років тому.

“Присутність S. pyogenes у різних географічних регіонах і часових періодах підвищує ймовірність того, що його переносили людські популяції під час їхніх міграцій, сприяючи його глобальному розповсюдженню”, – зазначили вчені.

До появи сучасних антибіотиків скарлатина була однією з основних причин дитячої смертності та інвалідності, іноді викликаючи втрату зору і слуху. До того, як вчені з’ясували, що інфекцію викликає бактерія, її симптоми часто плутали з віспою, кором і дифтерією. Ці хвороби історично вважаються “прикордонними” хворобами. Вважається, що європейські колоністи привезли їх із собою в Америку, заразивши місцеве населення з нерозвиненою імунною системою.

Наразі вчені витягли з зуба мумії давню, сильно фрагментовану ДНК S. pyogenes. Проте, дослідники стверджують, що їм вдалося отримати найменші фрагменти інформації для реконструкції моделі її геному.

“Це схоже на складання пазла, не знаючи, що зображено на коробці”, — зазначив мікробіолог Мохамед Сархан з компанії Eurac.

Раніше вчені, які працювали зі стародавньою ДНК, відкидали довші послідовності, оскільки вважали, що вони не могли зберегтися так довго і, ймовірно, утворилися внаслідок сучасного забруднення. Але тепер дослідники заявили, що вирішили цю проблему, і, як зазначив Майкснер, їхнє дослідження “ставить під сумнів основи досліджень стародавньої ДНК”.

“На основі типових закономірностей хімічного пошкодження нам вдалося чітко продемонструвати, що більш довгі послідовності були такими ж давніми, як і коротші, — і вони надали цінну інформацію”, — сказав Сархан.

Таким чином, учені виявили основні гени вірулентності в стародавньому штамі бактерій. Це підтверджує його класифікацію як хвороботворної бактерії, яка, ймовірно, вражала горло, а не шкіру.

Раніше вчені виявили в скельному сховищі в Колумбії найстаріший на сьогоднішній день слід Treponema pallidum — бактерії, що викликає сифіліс і низку хронічних шкірних інфекцій. Вік останків становить 5500 років.