Сліди зниклої планети Сонячної системи виявили в метеориті з Сахари.

Він існував на початку розвитку Сонячної системи.

Дослідники оголосили, що рідкісний метеорит, виявлений у пустелі Сахара, є першим беззаперечним свідченням існування втраченого світу. Ймовірно, його розміри були подібні до Місяця, і він існував лише через кілька мільйонів років після формування Сонячної системи, повідомляє Space.com.

Цей метеорит відомий як Північно-Західна Африка (NWA) 12774. Це камінь вагою приблизно 454 грами, знайдений у пустелі Сахара у 2019 році. Вчені класифікують його як ангрит, рідкісний тип метеоритів, що належить до найдавніших вулканічних порід Сонячної системи. За словами дослідників, NWA 12774 зберіг незвичайну хімічну сигнатуру, що свідчить про те, що деякі з найперших світів Сонячної системи розвивалися інакше, ніж інші кам’янисті планети.

“Матеріали, з яких утворилося батьківське тіло ангрита, принципово відрізняються від складових Землі та Марса. Ці метеорити зберігають свідчення зовсім іншого шляху розвитку ранніх планет”, – зазначив провідний автор дослідження Аарон Белл, геофізик з Університету Колорадо в Боулдері.

Науковці виміряли вміст найменших радіоактивних елементів, які функціонують як природний годинник, і з’ясували, що ангрити утворилися поруч із молодим Сонцем понад 4,5 мільярда років тому. Це означає, що вони зберігають цінну інформацію про те, як формувалися та еволюціонували планети. Ангрити також є надзвичайно рідкісними: з понад 80 000 метеоритів, знайдених на Землі, лише 68 належать до цього типу.

Їх загадковість полягає в складі: на відміну від Землі, Марса та більшості інших кам’янистих світів, ангрити містять дуже мало кремнезему – основного компонента планетної кори в усій Сонячній системі. Через цей незвичайний склад вчені довгий час вважали, що вони походять від відносно невеликого астероїда.

Проте, вивчаючи NWA 12774, науковці виявили кристали клинопіроксена, які були “винятково багаті” на алюміній — характерна ознака того, що порода утворилася під величезним тиском.

Відновивши умови, за яких утворився метеорит, дослідники з’ясували, що для утворення мінералу був потрібен тиск щонайменше 17,5 кілобар, що більш ніж у 17 разів перевищує тиск на дні Маріанської западини, найглибшої точки на Землі. Такі екстремальні умови не могли існувати всередині невеликого астероїда, тому батьківське тіло повинно було бути значно більшим.

У кристалів також збереглися гострі краї і хімічні візерунки, які, як вважають вчені, зникли б, якби вони тривалий час перебували глибоко всередині гарячої планети. Ці дані вказують на те, що мінерали утворилися на відносно невеликій глибині, а це означає, що батьківське тіло повинно було бути значно більшим, щоб створити такий самий тиск біля своєї поверхні.

За словами дослідників, радіус материнського тіла перевищував 1800 кілометрів. Отже, його розміри були порівнянні з Місяцем або навіть могли наближатися до Марса.

“Неймовірно усвідомлювати, що колись існував такий великий світ. Ми знаємо про його існування лише тому, що кілька його фрагментів випадково впали на Землю”, — зазначив Белл.

Раніше вчені дослідили один із найдавніших і найвідоміших марсіанських метеоритів, який упав на Землю, і виявили в ньому безліч найменших частинок стародавньої води. Відкриття було зроблено за допомогою методу “нейтронного сканування”, що розкриває нові деталі про минуле Червоної планети, яке, ймовірно, створило умови для виникнення позаземного життя.