Що таке КАБ: керована авіаційна бомба, що трансформувала звичайну фугасну в точну зброю

Що таке КАБ: керована авіаційна бомба, яка перетворила стару фугасну на точну зброю

Керована авіаційна бомба, або КАБ, — це боєприпас, що поєднує в собі руйнівну силу традиційної фугасної бомби та можливість самостійно коригувати свій політ після скидання з літака. Це фактично та ж важка залізна «бочка» з вибухівкою, яку десятиліттями скидали з висоти, але тепер вона оснащена крилами та системою наведення. Після відокремлення від носія вона не падає вертикально, а планує вперед, долаючи десятки кілометрів і вражаючи ціль з точністю, недоступною для некерованих авіабомб.

На відміну від крилатих ракет, КАБ не має власного двигуна протягом усього маршруту. Вона використовує висоту і швидкість літака-носія, а потім — аеродинаміку та супутникову або інерціальну навігацію. Завдяки цьому її виробництво є значно дешевшим, а масове використання — більш реальним. У 2023–2026 роках цей тип зброї став одним з найпомітніших елементів повітряної компоненти війни в Україні.

Як влаштована КАБ і чому вона летить так далеко

Звичайна фугасна авіаційна бомба (ФАБ) після скидання швидко втрачає горизонтальну швидкість і падає майже вертикально. Щоб збільшити дальність і точність, на неї встановлюють універсальний модуль планерування і корекції — УМПК. Це компактний пристрій з крилами, що розкриваються в польоті, блоком супутникової навігації (ГЛОНАСС/GPS) та інерціальною системою.

Коли літак скидає бомбу з висоти 8–12 кілометрів на швидкості 700–900 км/год, модуль розкриває крила. Бомба перетворюється на планер. Потенційна енергія висоти перетворюється на кінетичну, а крила створюють підйомну силу. Траєкторія стає пологою. Система наведення постійно порівнює поточне положення з заданими координатами і видає команди на рульові поверхні. Якщо сигнал супутника слабкий або його заважають, вмикається інерціальна навігація — гироскопи та акселерометри «запам’ятовують» шлях.

Базовий УМПК забезпечує дальність 60–65 км при скиданні з оптимальної висоти та швидкості, з граничними показниками до 80 км. У 2025 році з’явилися реактивні модифікації — до модуля додали невеликий турбореактивний двигун (деякі з китайськими компонентами). Дальність зросла до 100–130 км, а в окремих випробуваннях фіксували майже 200 км. Така бомба вже не просто планує — вона активно летить на кінцевій ділянці.

Історія розвитку керованих авіабомб

Ідея надати бомбі можливість маневрувати виникла ще під час Другої світової війни. У 1943 році німецька Fritz X — 1400-кілограмова бомба з радіокомандним наведенням — потопила італійський лінкор «Рома» та пошкодила американський крейсер «Саванна». Це був перший реальний бойовий успіх керованого авіаційного боєприпасу.

У 1960–1970-х роках з’явилися лазерні та телевізійні головки самонаведення. Американські JDAM (Joint Direct Attack Munition) наприкінці 1990-х років стали революційними: звичайну бомбу оснащували комплектом крил і GPS-приймачем. Частка високоточних боєприпасів у війнах зросла з приблизно 1 % у В’єтнамі до понад 70 % під час операції в Іраку 2003 року.

Росія після 2010-х років обрала шлях масової модернізації старих ФАБ. Замість створення нових дорогих бомб інженери розробили УМПК — відносно простий і дешевий модуль, який можна швидко прикріпити до тисяч наявних боєприпасів. Україна також працює над власними аналогами. У травні 2026 року Міністерство оборони оголосило про створення першої української керованої авіабомби «Вирівнювач» (Equalizer) з бойовою частиною 250 кг та дальністю до 70–80 км.

Основні типи та моделі КАБів

Сучасні КАБи поділяються на кілька категорій залежно від способу модернізації та дальності.

Застосування у війні та зміна тактики

З березня 2023 року російські війська почали активно використовувати КАБи на донецькому напрямку, зокрема під Авдіївкою. Літаки Су-34 та Су-35 підлітають на 40–50 км до лінії фронту на великій висоті, скидають бомби і розвертаються. КАБи продовжують свій політ самостійно. Це дозволяє авіації уникати зони дії багатьох українських засобів ППО.

У 2024–2025 роках інтенсивність використання зросла. Фіксували випадки застосування 50–100 КАБів за добу на окремих ділянках. У жовтні 2025 року з’явилися реактивні версії, які вперше досягли Полтавщини та інших регіонів глибокого тилу. Така дальність змінила уявлення про «безпечну» відстань від фронту.

Україна відповідає власними розробками та отриманими від партнерів комплектами JDAM-ER. Проте масштаби виробництва і використання досі поступаються російським. КАБи стали прикладом того, як відносно проста технологія може суттєво вплинути на баланс сил у повітрі.

Як протидіяти КАБам

Перехоплювати саму бомбу в повітрі є складним завданням. Вона летить на високій швидкості, має малу радіолокаційну помітність і не випромінює тепло, як ракета. Найефективніший спосіб — знищувати літаки-носії на підльоті далекобійними зенітними ракетами (Patriot, S-300, NASAMS).

Електронна боротьба — глушіння або підміна супутникового сигналу — знижує точність, іноді змушує бомбу відхилятися на сотні метрів або не розкривати крила. Для цивільного населення головний захист — надійні укриття: підвальні приміщення з бетонним перекриттям, спеціальні бомбосховища. Чим глибше і міцніше — тим вища ймовірність вижити при близькому розриві 500-кілограмової бойової частини.

Цікаві факти про КАБи

• Перша у світі бойова керована авіабомба Fritz X у вересні 1943 року двома влучаннями потопила новітній італійський лінкор «Рома» водотоннажністю понад 40 тисяч тонн.
• Частка високоточних авіаційних боєприпасів у великих війнах зросла з ~1 % у В’єтнамі (1966–1975) до понад 70 % під час операції «Шок і трепет» в Іраку 2003 року.
• Російський УМПК — це по суті бюджетна «надбудова» над радянськими ФАБами 1970–1980-х років. Один модуль коштує в рази дешевше за крилату ракету, а виробництво можна розгорнути швидко.
• У 2025 році реактивні КАБи вперше пролетіли понад 100 км углиб України, досягнувши Полтавщини. Деякі екземпляри містили турбореактивні двигуни китайського походження.
• Українська КАБ «Вирівнювач», представлена у травні 2026 року, створювалася 17 місяців і вже на етапі випробувань демонструвала високу стійкість до перевантажень під час складних маневрів носія.
• Сучасна КАБ з хорошим супутниковим сигналом здатна лягти в коло радіусом 10–15 метрів від точки прицілювання. При масовому застосуванні це дозволяє уражати окремі будівлі або укріплення.

Технологія КАБів продовжує еволюціонувати. Кожне нове покоління модулів планерування або додавання реактивного прискорювача змінює відстані, на яких авіація може безпечно працювати, і змушує системи протиповітряної оборони адаптуватися. Для фахівців це приклад того, як поєднання старої платформи з новою електронікою та аеродинамікою створює якісно нову загрозу. Для всіх інших — нагадування, що навіть «прості» бомби в сучасному виконанні здатні долати великі відстані і вимагати складних, дорогих засобів протидії.