Запрограмована відповідь: біолог розкрив причини страху людей перед висотою

Біолог підкреслив, що страх висоти притаманний не лише людям, а й тваринам.

Боязнь висоти (акрофобія) є однією з найпоширеніших фобій у світі. Цікаво, що страх часто зникає майже так швидко, як і виникає.

Еволюційний біолог з Ратгерського університету Скотт Треверс у своїй статті для Forbes пояснив, чому люди відчувають страх висоти. Він зазначив, що це реакція, яка глибоко вкоренилася в біології багатьох ссавців.

Треверс повідомив, що страх висоти не є набутою рисою. Він походить не від людей, а від тварин.

Щоб це зрозуміти, вчені понад 60 років тому провели експеримент. Він довів, що інстинкти проявляються навіть у немовлят.

Що показав експеримент

У 1960 році психологи Елеонора Гібсон і Річард Уолк розробили експеримент, відомий як візуальний обрив. Його суть полягала в тому, що великий лист скла з клітинчастим малюнком, розташований під однією половиною і на кілька десятків сантиметрів нижче іншої, створював яскраву ілюзію раптового обриву.

Немовлят у віці від шести до чотирнадцяти місяців розміщували в центрі. Їхні матері кликали їх з іншого боку уявного обриву. Практично всі немовлята відмовлялися переходити, плескаючи по склу руками, щоб перевірити його міцність, але все ж не йшли далі.

Більше того, експеримент, проведений на курчатах, дав аналогічний результат. Курчата жодного разу не ступили на візуальний обрив. Багато з них брали участь в експерименті у віці одного дня, до того як могли зазнати падіння, страху або навченої асоціації з небезпекою.

Аналогічний експеримент з ягнятами та козенятами показав ту ж картину. Кошенята, щури та інші види повторили їхній приклад. Ніякого попереднього негативного досвіду з висотою не було потрібно.

Треверс додав, що цей висновок узгоджується з тим, що дослідники тепер називають неасоціативною моделлю набуття страху. Раніше багато психологів вважали, що фобії та сильні страхи виникають через травматичні переживання.

Як цей страх закодований у мозку та тілі

Біолог розповів, що базолатеральна мигдалина (невеликий мигдалеподібний кластер нейронів у медіальній скроневій частці мозку) пов’язана з обробкою страху.

У ході одного з досліджень 2021 року вчені виявили окрему популяцію нейронів у базолатеральній мигдалині, які вибірково реагують на висоту. Коли мишей поміщали на підвищену поверхню, ці “нейрони страху висоти” активно спрацьовували, викликаючи прискорене серцебиття та характерне завмирання.

Також вчені з’ясували, що ті самі нейрони можуть не реагувати на загрозливі подразники, такі як запахи хижаків, об’єкти, що наближаються, або акустичний рефлекс. Цей нейронний ланцюг був специфічним саме для висоти, а не для загрози загалом.

Дослідження акрофобії показали, що люди, які страждають на неї, схильні надмірно покладатися на візуальні сигнали для підтримки рівноваги, що є компенсацією за недостатню або неузгоджену роботу вестибулярного апарату. Коли на висоті візуальні орієнтири перестають працювати, їхня система рівноваги не має надійного запасного варіанту. Результатом є не просто дискомфорт, а відчуття, схоже на насувається втрату контролю.

Де закінчується адаптивний страх і починається акрофобія

Біолог зазначив, що існує межа між здоровим страхом висоти та клінічною фобією. Однак вона не є чіткою.

Багато людей відчувають певний дискомфорт на висоті. Проте близько 3-6% населення відчувають ірраціональний страх висоти, що заважає повсякденному життю.

Треверс пояснив, що люди, які відчувають себе незатишно на великій висоті або вважають за краще не стояти на краю обриву, не страждають на фобію, а “налаштовані” правильно.

Біолог підкреслив, що акрофобію відрізняє не сама наявність страху, а те, що він не відповідає фактичному ризику і зберігається навіть у безпечних умовах.

Чому люди бояться темряви

Раніше еволюційний біолог з Ратгерського університету Скотт Треверс розповів, чому люди бояться темряви. Він пояснив, що це механізм виживання, який працює в людському мозку приблизно мільйон років.

Страх темряви – це не фаза, з якої вид ще не встиг вирости. Це одна з найдавніших, глибоко вкорінених і раціональних реакцій страху в людському репертуарі.