Під час асфальтування в польських горах знайшли монстра з блакитною кров’ю.

Випадкова знахідка призвела до значного палеонтологічного відкриття.

Дослідники з Варшавського університету разом з міжнародною командою вчених описали новий рід і вид мечохвоста – Polonolimulus zaleziankensis. Цей вид був знайдений у Свентокшиських горах Польщі. Цей незвичайний мечохвіст має значно подовжені щокові шипи та змінені пропорції тіла, що робить його однією з найекстремальніших форм серед австролімулідів, стверджують науковці.

“Історія самих зразків така ж незвичайна, як і доля місця їх знахідки”, – зазначає Interia.

Місце розкопок було тимчасовим. Його відкрили під час земляних робіт, а потім знову засипали”, – повідомляє Наукова служба Варшавського університету. Скам’янілості збереглися у вигляді природних відбитків, які через багато років вдалося переоцінити.

Історія виявлення скам’янілості

Зразки були знайдені під час будівництва швидкісної автомагістралі S7 у Свентокшиських горах Польщі. Ділянка була тимчасовою і після завершення робіт була засипана.

Один із знайдених кам’яних блоків протягом багатьох років залишався на складі біологічного факультету Варшавського університету, поки його не помітили дослідники, які займаються палеобіологією членистоногих.

Це відкриття свідчить про те, що давні мечохвости мали значно більшу різноманітність, ніж їхні сучасні родичі. Як підкреслюють дослідники, “попередня літопис скам’янілостей демонструє зовсім інше – високу різноманітність форм”, що ставить під сумнів спрощене сприйняття цієї групи як практично незмінної в процесі еволюції.

“Цей кам’яний блок з відбитком багато років лежав на складі нашої дослідницької групи палеобіології на біологічному факультеті Варшавського університету. Я вперше побачив його на другому курсі навчання, у 2020 році”, – розповів Джонатан Аудицький, докторант Інституту еволюційної біології біологічного факультету Варшавського університету.

Що відомо про цього стародавнього мечохвоста

Мечохвости – це тварини, які нині мешкають в Атлантичному океані біля узбережжя Північної та Центральної Америки, а також біля азіатських берегів Тихого океану. Найвідомішим їх представником є Limulus polyphemus. Викопні форми також населяли прісні води.

Як і у багатьох членистоногих, кров мечохвостів має синій колір, а фактором, що транспортує кисень в організмі, є гемоціанін, а не гемоглобін. Бактеріальні тести, розроблені на основі крові мечохвостів, використовуються, зокрема, в космічній промисловості для миттєвого контролю стерильності компонентів, що готуються до експедицій у космічних зондах.

Новоописаний вид зі Свентокшиських гір походить з раннього тріасу, його вік становить приблизно 250 млн років. Він належить до вимерлого сімейства Austrolimulidae, що включає найоригінальніших викопних мечохвостів. Цей вид вирізнявся подовженими щоковими шипами та модифікованими пропорціями тіла. Дослідники називають таку будову “екстремальною”, оскільки вона суттєво відрізняється від класичного вигляду сучасних мечохвостів.

Океанічний пилосос із синьою кров’ю

Аналіз також показав, що мечохвости вже в ранньому тріасі населяли досить великі території стародавньої Пангеї – від земель сучасної Польщі до Австралії та Північної Америки. На думку вчених, це може свідчити про більш ранню диференціацію цієї групи ще до великого пермського вимирання. Але це все ще гіпотеза, що потребує подальших досліджень, підкреслили фахівці.

Вчені називають мечохвостів океанічними пилососами, оскільки вони харчуються практично всім, що знаходять на морському дні. Завдяки своїй універсальності та високій екологічній толерантності вони пережили численні кліматичні зміни та масові вимирання. Це надзвичайно стійкі, всеїдні організми, яких важко витіснити з їхньої екологічної ніші.

Раніше УНІАН повідомляв, що один горбатий кит проплив понад 15 000 км, побивши світовий рекорд.