П’ять корів, залишених на острові в океані, поставили під сумнів концепції еволюції.
Вважається, що на невеликих островах великі тварини швидко стають карликовими, але в даному випадку це не відбулося.
У 1871 році фермер на ім’я Ертен залишив п’ять голів великої рогатої худоби на острові Амстердам, що розташований у південній частині Індійського океану. Цей невеликий шматок землі, площею 54 квадратних кілометри, піддається ураганним вітрам і не має жодних людських поселень. Без людського догляду ці 5 корів, здавалося, мали б загинути, але вони не лише вижили, а й перетворилися на кількатисячне стадо, яке проіснувало до початку XXI століття.
Як повідомляє Indian Defence Review, нове генетичне дослідження цієї незвичайної популяції поставило під сумнів популярну наукову теорію про те, що на малих островах в ізольованих популяціях тварини обов’язково зменшуються в розмірах через нестачу їжі.
Команда під керівництвом генетика Матьє Готьє з французького Національного дослідницького інституту сільського господарства, харчування та довкілля (INRAE) секвенувала вісім повних геномів і проаналізувала ще десять зразків, які були зібрані у 1992 та 2006 роках.
Як зазначається у публікації, результати виявили несподіване походження тварин. Приблизно 75% генетичного матеріалу походило від європейських порід, зокрема сучасної джерсейської худоби, тоді як близько чверті генів були пов’язані з коровами зебу Індійського океану – худобою, що поширена на Мадагаскарі та Майотті.
Дослідники дійшли висновку, що таке змішане походження могло надати стаду генетичну перевагу з самого початку.
Особливу увагу автори приділили перевірці висновків попереднього дослідження 2017 року. Тоді науковці припустили, що худоба на острові за трохи більше ніж століття значно зменшилася в розмірах і стала прикладом так званої “острівної карликовості”.
Проте новий аналіз не підтвердив цю версію. Як зазначають дослідники, у геномі тварин не вдалося виявити переконливих ознак природного добору, спрямованого на зменшення розмірів тіла. Натомість дані свідчать, що засновники стада могли бути відносно невеликими ще до прибуття на острів.
Не менш вражаючим виявився й рівень інбридингу (близькородного схрещування). Популяція походила лише від п’яти тварин, тому генетична спорідненість між нащадками була дуже високою. За оцінками вчених, коефіцієнт інбридингу становив близько 30%.
Попри це, стадо не зазнало генетичного колапсу. Як пояснюють автори роботи, “суворе скорочення чисельності популяції було значним, але нетривалим”. Завдяки швидкому зростанню чисельності негативні наслідки спорідненого схрещування не встигли критично вплинути на життєздатність популяції.
До 1952 року чисельність стада досягла приблизно 2000 голів. Після спалаху хвороби вона різко скоротилася, але до кінця 1980-х років знову відновилася до подібного рівня.
Зрештою долю тварин вирішили природоохоронні міркування. Наприкінці 1980-х років фахівці дійшли висновку, що худоба становить серйозну загрозу для унікальної екосистеми острова, зокрема для амстердамського альбатроса та рідкісного дерева Phylica arborea. Після багаторічної програми з контролю популяції останніх корів було знищено у 2010 році.
Як наголошують автори дослідження, лише завдяки випадково збереженим зразкам ДНК вдалося через десятиліття відтворити історію стада.
Інші цікаві наукові відкриття
Як писав УНІАН, астрономи за допомогою телескопа “Джеймс Вебб” дослідили екзопланету WASP-121b, де панують екстремальні умови – надвисокі температури, ураганні вітри та дощі з металів і мінералів.
Також ми розповідали, що у Балтійському морі створення великого вітропарку призвело до зникнення звуків морських свиней, які раніше населяли ці води. Тварини повернулися, проте майже повністю замовкли, ймовірно через постійний низькочастотний гул турбін, який заважає їхній ехолокації.
