“Хрущовка” завдовжки 3 кілометри: наслідки радянського експерименту в Луцьку

У радянські часи були популярні урбаністичні експерименти, і одним із них є знаменитий будинок у Луцьку.

Урбаністичні експерименти радянського періоду досі викликають дискусії серед архітекторів і дослідників містобудування. Одним із найвідоміших прикладів є будинок у Луцьку, який вважається найдовшим у світі.

Доцент архітектурного факультету КНУБА Гліб Ушаков пояснив у коментарі УНІАН, яке місто насправді має найдовший будинок – Луцьк чи Київ, навіщо взагалі зводили такі комплекси та чи комфортно в них жити.

Київ чи Луцьк – найдовший будинок в країні

Експерт зазначив, що однозначної відповіді тут немає, оскільки все залежить від способу підрахунку довжини забудови. Проте, якщо підсумувати всі секції, то в луцькому житловому комплексі дійсно виходить майже 3000 метрів, що може стати світовим рекордом.

Водночас подібні об’єкти існують і в інших країнах, а також в інших містах України. Зокрема, Ушаков згадав напівкруглий будинок біля Дарницького бульвару у Києві, який вважається одним з найдовших у столиці: його секції разом становлять близько 545 метрів у довжину.

Ще один цікавий комплекс розташований у районі метро Теремки. За словами експерта, хоча він виглядає на перший погляд як звичайна радянська забудова, насправді є досить експериментальним проєктом:

“Якщо у Луцьку йдеться про 5-9 поверхів, то київський варіант має всі 16. І хоча він коротший, але завдяки більшій кількості поверхів, щільність населення в ньому навіть вища”.

При цьому, на думку фахівця, поверховість будинку в Києві була зумовлена скоріше необхідністю щільної забудови, тоді як ідеальною висотою вважаються саме 5–9 поверхів. Через це найдовший будинок у Луцьку Ушаков назвав більш вдалим, зазначивши, що його єдиною проблемою була нестача можливостей у той час, через яку не вдалося реалізувати якісні фасадні рішення та повноцінний благоустрій.

Хто та навіщо збудував найдовший житловий будинок

Науковець пояснив, що такі будинки – це великі експериментальні проекти радянських часів. Архітекторами луцького “будинку-вулика” він назвав Василя Маловицького та Ростислава Метельницького, однак підкреслив, що такі рішення зазвичай є результатом роботи великих проєктних організацій.

За його словами, ключовою особливістю комплексу стало не лише те, що це найдовший житловий будинок в Україні, а й його гексагональна структура планування, при якій будівлі формують шестикутні комірки, подібні до бджолиних стільників.

Як зазначив Ушаков, радянські підходи часто не створювали комфортних дворів, які могли б відокремити шумну вулицю від зеленого внутрішнього простору, і нова структура мала це виправити:

“Форма шестикутника чи не найбільш економічна з точки зору використання простору; тому її і використовують бджоли”.

Також, за словами архітектора, луцький найдовший житловий будинок має виразніший вигляд та кращу інсоляцію, однак його будівництво виявилося непростим. Річ у тому, що типові радянські секції були прямокутними, тож їх доводилося додатково адаптувати під повороти на 120 градусів.

Він також додав, що нова форма забудови насамперед розглядалася як альтернатива двом поширеним типам житлового середовища:

• прямокутним дворам, зокрема так званим “дворам-колодязям” із непродуманими затіненими ділянками;
• та окремо розташованим панельним будинкам, навколо яких не виникає відчуття приватності (яке, своєю чергою, має спонукати мешканців дбати про житловий простір).

І справді, на думку фахівця, ці експерименти заклали основу для сучасних підходів до житлової забудови – більш складних, структурованих і геометрично різноманітних.

Чого навчив найдовший будинок в Україні – чому не будують нові

Втім, що стосується комфорту для життя, експерт визнав, що відвідувачі цього комплексу часто мають труднощі з орієнтуванням, адже зі схожих між собою внутрішніх дворів не завжди видно вулицю та звичні зовнішні орієнтири. До того ж людям може бракувати візуальної різноманітності – характерних фасадних рішень, кольорів, форм дахів і балконів, що робило б окремі частини середовища більш впізнаваними.

В цілому ж, як прояснив Ушаков, час, коли будувався найдовший будинок у Луцьку (1970-ті – початок 1980-х) був особливо потужним періодом радянського містобудування, після якого почалося поступове зменшення масштабів проєктів.

Так, за його словами, у 1980-х роках ще втілювалися масштабні плани комплексного розвитку міст, зокрема Славутича та Енергодара. Водночас пізніше таких можливостей уже не залишилося, адже зникли великі організації, в яких це було системно налагоджено, і тепер, за його словами, “це треба створювати заново, бо неможливо робити нове містобудівне утворення взаємно неузгодженими “клаптиками”.”

Однією з ключових сучасних проблем він назвав дефіцит вільних територій, які дозволяли б реалізовувати подібні масштабні проєкти. І хоча існують деякі сучасні аналоги, як-от київські житлові комплекси “Комфорт Таун” і “Варшавський”, однак у попередні часи, на думку Ушакова, це було значно легше:

“Щоб реалізувати таку ідею, треба було мати, от як в радянський час, величезну територію, коли одночасно проєктували й будували цілі райони”.

До того ж він підкреслив, що сьогоднішній високий попит на житло та прагнення до максимальної економічної ефективності часто призводять до будівництва висотних комплексів, іноді понад 20 поверхів, а це, як уже зазначалося, нині не найкращий варіант для швидкої евакуації, можливих відключень живлення ліфтів та й взагалі для комфортного проживання.

Раніше ми писали, як був побудований 26-поверховий будинок за 5 днів у Китаї.

Вас також можуть зацікавити новини:

• Потрібна лише пляшка: сантехніки розкрили геніальний лайфхак з унітазом
• Американець купив новий Tesla Cybertruck, але одразу повернув його, дізнавшись історію авто
• Греки знайшли спосіб врятуватися від спеки без кондиціонера: потрібні лише підручні засоби