Цю рибу вважали зниклою ще з епохи динозаврів, поки вона не опинилася в сітках рибалок.

Ця риба стала важливим нагадуванням для науки про те, що відсутність доказів не завжди свідчить про відсутність самого явища.

У грудні 1938 року звичайна оцінка улову риби в порту Південної Африки призвела до одного з найзначніших наукових відкриттів XX століття.

Серед багатьох риб було виявлено загадкову істоту, яка, як вважалося, зникла з лиця Землі приблизно 66 млн років тому разом із динозаврами, пише Spacedaily. Історія почалася з того, що кураторка музею в Іст-Лондоні Марджорі Куртені-Латімер вирушила до доків, щоб оглянути улов місцевого траулера. Серед виловленої риби її увагу привернув незвичайний екземпляр завдовжки близько півтора метра з товстими м’ясистими плавниками та синім забарвленням.

Жінка одразу зрозуміла, що перед нею щось незвичайне. Проте самостійно визначити вид риби їй не вдалося. Знахідку доставили до музею, де Куртені-Латімер спробувала зв’язатися з відомим іхтіологом Джеймсом Леонардом Брайерлі Смітом. Однак вчений був у відпустці, а риба почала швидко розкладатися.

Оскільки тоді не було відповідного холодильного обладнання, екземпляр довелося передати таксидермісту для виготовлення опудала. При цьому внутрішні органи були втрачені, що згодом ускладнило дослідження.

Коли Сміт побачив малюнок і опис риби в січні 1939 року, він був вражений. Перед ним опинився целакант – представник стародавньої групи лопастеперих риб, відомої науці лише за викопними рештками.

Вчені були впевнені, що целаканти зникли близько 66 млн років тому.

Пізніше дослідник офіційно описав новий вид під назвою Latimeria chalumnae. Родова назва була дана на честь Куртені-Латімер, а видова – на честь річки Чалумна, неподалік від якої було виловлено рибу.

Чому целаканту надають назву “живої скам’янілості”

Відкриття швидко стало світовою сенсацією. Целаканту почали називати “живою копалиною” – істотою, яка нібито збереглася без змін з часів динозаврів.

Проте сучасні дослідження показують, що це визначення не зовсім коректне.

Хоча історія групи целакантів налічує близько 400 млн років, сучасні представники не є точною копією своїх предків. Протягом мільйонів років вони продовжували еволюціонувати, хоча загальний план будови тіла змінився незначно.

У 2013 році аналіз геному целаканта показав, що його ДНК продовжувала змінюватися протягом усієї еволюційної історії, а не залишалася “замороженою” з часів мезозою.

Риба, яка не виходила на сушу

Існує ще один популярний міф про целакантів – нібито саме вони стали першими хребетними, які вибралися на сушу.

Насправді це не так. Целаканти дійсно належать до лопастеперих риб і є родичами древніх предків наземних тварин. Однак сучасні целаканти становлять окрему гілку еволюційного дерева, а не є прямими предками чотириногих.

Незважаючи на плавники, що нагадують кінцівки, риби використовують їх виключно для маневрування у воді.

Який урок дав ця знахідка

Історія целаканта стала важливим нагадуванням для науки про те, що відсутність доказів не завжди свідчить про відсутність самого явища.

Палеонтологи вважали цю групу вимерлою лише тому, що не знаходили більш молодих скам’янілостей. Однак виявилося, що глибоководна риба могла десятки мільйонів років існувати поза увагою вчених.

Цікаво, що другий екземпляр целаканта було виявлено лише в 1952 році біля берегів Коморських островів. Лише тоді вчені отримали можливість повноцінно вивчити внутрішню будову загадкової риби.

Інші новини науки

Раніше біля найвідомішого міста з Біблії археологи зробили вражаюче відкриття. Вчені були дуже здивовані тим, що артефакти, які пролежали під землею тисячі років, збереглися так добре.