Чому іноді померлих виносять головою вперед: кого не можна виносити ногами до виходу

Відьма пояснила, кого з померлих прийнято виносити головою вперед всупереч звичаям.

Ті, хто хоча б раз ховав своїх близьких, знають, що померлих зазвичай виносять ногами вперед, тобто до виходу з дому. Через це забобонне уявлення лежачі хворі або їхні родичі завжди стежать, щоб медики несли людину на ношах тільки головою вперед – не як покійника. Розповідаємо, чому трупи виносять ногами вперед, в яких випадках це правило не діє і звідки походить ця забобона.

Раніше ми розповідали, що потрібно приносити на поминки.

Що означає виносити ногами вперед – історія традиції

Найсильніша спадкова відьма України, фіналістка 5 сезону “Битви екстрасенсів” Ярослава Солодєєва (Федорова) в коментарі УНІАН пояснила, що основна ідея такого положення полягає в тому, щоб небіжчик “покидав” дім, а не дивився на нього. Вона також зазначила, що буде, якщо покійного винесуть головою вперед:

“Вважається, що якщо виносити головою вперед, погляд покійного залишається спрямованим на оселю, що може “притягнути” за собою інших членів родини”.

Згідно з народними прикметами, каже екстрасенс, це віщує ще одну смерть у домі найближчим часом. Сучасна церква вважає це лише забобоном, але традиція залишається незмінною. Вона має коріння в дохристиянські часи (язичництво). Давні слов’яни навіть прорубували спеціальні отвори в стінах або порогах, щоб винести тіло не через двері, аби смерть “не запам’ятала дорогу назад”.

За словами Солодєєвої (Федорової), виносити покійного ногами вперед – це звичай, який символізує остаточний вихід. “Людина приходить у світ головою вперед (народження), а йде з нього – ногами. Це розмежування між світом живих і світом мертвих”, – додала експертка.

Втім, церква має свій погляд на те, як виносити покійного – ногами чи головою. Окрім того, що вищеописану ідею священики сприймають лише як забобон, релігійні ритуали також існують і мають інший вигляд. Відьма навела приклад і пояснила, кого виносять головою вперед – вона зазначила, що саме в такому положенні зазвичай несуть священнослужителів (священників, єпископів) у православній та католицькій традиціях. Це символізує шлях такої людини – навіть після смерті священник йде до вівтаря, ведучи за собою паству, і повернений обличчям до Бога. Саме тому тих, хто все життя служив Господу, потрібно виносити головою вперед, а не ногами, як “звичайних” людей.