Чому батьки ремонтують речі, а не купують нові: пояснення від психологів

Для молодших поколінь така звичка може виглядати дивно, проте психологія вказує на те, що така поведінка рідко пов’язана виключно з фінансами.

Видання зазначає, що він досліджує проблему, розбирає пристрій і протягом наступної години намагається його відремонтувати. Іноді це вдається, а іноді – ні.

Вказується, що для молодших поколінь така звичка може бути незрозумілою, але психологія свідчить, що така поведінка рідко пов’язана лише з грошима.

“Для багатьох батьків ремонт речей стає глибоко вкоріненим способом вираження відповідальності, самоідентичності та піклування. У багатьох випадках ремонт речей стає мовою любові”, – йдеться в статті.

Видання підкреслює, що одне з пояснень походить з теорії ідентичності:

“Люди формують свою ідентичність навколо значущих ролей. Для багатьох батьків однією з важливих ролей протягом життя є роль “захисника” або “того, хто вирішує проблеми””.

Видання акцентує, що багаторічне піклування про сім’ю зміцнює цю ідентичність. Пояснюється, що мозок починає асоціювати цінність із корисністю.

“Ремонт зламаної речі – це не просто виконання завдання. Це виконання ролі, яку людина відточувала протягом десятиліть”, – зазначається в статті.

Цей вчинок, нібито, говорить: “Я все ще можу допомогти, я все ще можу вирішувати проблеми, я все ще можу робити свій внесок”.

Психологи вважають, що це пов’язано з теорією самовизначення, розробленою психологами Едвардом Десі та Річардом Райаном. Ця теорія пояснює, що люди відчувають щастя, коли задовольняються три потреби:

• Компетентність;
• Автономія;
• Зв’язок.

Видання пояснює, що ремонт речей активує всі три потреби:

“Компетентність виникає завдяки вирішенню проблеми. Автономія – завдяки самостійному виконанню роботи. Зв’язок – завдяки допомозі близьким”.

Наголошується, що цей досвід приносить мозку потужне відчуття задоволення. Це одна з причин, чому деякі батьки щиро насолоджуються ремонтом речей.

“Нагорода є не лише практичною, а й психологічною”, – зазначається в публікації.

Психологи також обговорюють “менталітет дефіциту”. Багато батьків виросли в часи, коли марнотратство ресурсів засуджувалося. Вони часто чули такі висловлювання: “Якщо не працює, не викидай це, користуйся тим, що вже маєш або бережи свої речі”.

“З часом ці уроки глибоко вкорінюються. Навіть коли фінансове становище покращується, такий спосіб мислення часто залишається. Мозок засвоює, що ощадливість – це відповідальна поведінка”, – пояснює видання.

Психологи також звертають увагу на “ефект володіння” – концепцію, розроблену Даніелем Канеманом, Джеком Кнечем і Річардом Талером. Люди за своєю природою надають більшої цінності речам, які вже належать їм.

“Стілець для їдальні – це не просто меблі. Він може зберігати спогади про сімейні вечері. Старий годинник може нагадувати комусь про батьків. Сам предмет набуває емоційного значення. Його ремонт здається збереженням невеликої частини сімейної історії”, – зазначає видання.

Психологи також розглядають теорію інструментальної підтримки. Деякі люди висловлюють свою прихильність через дії, а не слова. Багато батьків належать до поколінь, яких заохочували демонструвати турботу скоріше діями, ніж словами:

“Замість того, щоб сказати: “Я тебе люблю”, вони можуть полагодити велосипед, відремонтувати дверну ручку, відрегулювати полицю або тихо полагодити зламану побутову техніку, перш ніж хтось це помітить. Сама дія стає емоційним посланням”.

Видання констатує, що в сучасному світі на першому місці стоїть зручність.

“Зламані навушники замінюють одразу. Смартфони оновлюють кожні кілька років. До меблів часто ставляться як до чогось тимчасового”, – додається в публікації.

Однак багато батьків сформували свої звички в епоху, коли на першому місці була довговічність. Ця різниця між поколіннями іноді призводить до непорозумінь.

Інші факти з психології

Раніше УНІАН повідомляв, що людей, які мають ці 6 проблем, в дитинстві не любила мати.

Також ми писали, що психологи пояснили, які батьківські звички перетворюють дітей на хуліганів.