Ядро Землі змінило свій рух – науковці не розуміють, що трапилося.

Це сталося 2010 року.

У 2010 році в глибинах Землі відбулася незвичайна подія. Спостереження з супутників виявили, що ділянка розплавленого ядра під Тихим океаном раптово змінила свій напрямок і почала рухатися на схід, всупереч звичному руху на захід. Вчені досі намагаються з’ясувати, що сталося, повідомляє Science Alert.

“Значна зміна напрямку течії під Тихим океаном викликає нові питання щодо поведінки глибоких шарів Землі. Тепер дослідники прагнуть зрозуміти, чи є ця зміна короткочасною флуктуацією, частиною циклічного коливання або новою стабільною рівновагою для циркуляції в ядрі. Подальший моніторинг буде необхідний для визначення того, як течія розвиватиметься в найближчі роки”, — зазначив геофізик Фредерік Даль Мадсен з Единбурзького університету.

Зміни у внутрішній структурі нашої планети мають вирішальне значення для її населеності. Саме в киплячому, розплавленому, провідному металі в ядрі Землі формується планетарне магнітне поле, оскільки кінетична енергія перетворюється на магнітну, яка розширюється, створюючи захисну оболонку з ліній магнітного поля, що оточує планету. Цей механізм у ядрі називається геодинамо.

Магнітне поле є життєво важливим для подальшого існування життя. Воно допомагає утримувати атмосферу та захищає від шкідливого космічного випромінювання.

Досліджуючи зміни магнітного поля Землі, вчені раніше встановили, що розплавлене зовнішнє ядро зазвичай рухається в західному напрямку. Але в 2011 році сталося щось несподіване: вчені виявили ознаки того, що потік під Тихим океаном почав рухатися на схід.

Тепер, проаналізувавши супутникові дані, зібрані з 1997 по 2025 рік, вчені відновили картину того, що могло відбуватися в надрах планети. Основна частина руху зовнішнього ядра визначається циркуляційною системою, відомою як ексцентричний планетарний кругообіг. Дослідження показують, що в 2010 році в регіоні під Тихим океаном частина зовнішнього ядра різко відхилилася від цієї системи, перейшовши від слабкого західного потоку до сильного східного потоку після 2012 року.

Цей потік продовжував посилюватися до 2020 року. Останні вимірювання свідчать про те, що він слабшає.

Це не було простим вихором або локальним збуренням; було порушено близько 5% поверхневого потоку зовнішнього ядра. Сигнал також не відповідав навколосферним зональним смугам, які спостерігаються на таких планетах, як Юпітер і Сатурн. Швидше, у нього була велика хвилеподібна структура — немов частина розплавленого матеріалу ядра раптово змінила свій напрямок і кинулася в протилежний бік.

Вчені вважали, що великомасштабний потік зовнішнього ядра Землі більш-менш стабільний і постійний. Це відкриття вказує на те, що існують процеси, які можуть впливати на нього настільки сильно, що змінюють його загальну поведінку, і що внутрішня структура нашої планети може бути більш динамічною та мінливою, ніж ми вважали раніше.

Точна причина раптової зміни залишається невідомою, але інші вимірювання, проведені приблизно в той же час, свідчать про те, що відбувалося щось значне. Приблизно кожні 5,8 року тривалість доби на Землі трохи змінюється — це явище пов’язують із ядром Землі. У 2010 році відбулося порушення цього циклу, яке не було вирішено до 2014 року. Поведінка ядра планети могла змінитися приблизно в той же час.

Нещодавно вчені випустили крихітні снаряди залізовуглецевого сплаву з високошвидкісної гармати, продемонструвавши, що дивний частково твердий, частково рідкий стан, який, як вважалося, існує всередині ядра Землі, дійсно можливий.