Людство входить у нову еру космічних досліджень, хоча багато хто все ще сумнівається в досягненнях минулого.
На фоні нещодавньої космічної місії “Артеміда-2” багато хто міг запитати: чи дійсно люди були на Місяці і чому з тих пір не поверталися? Справді, незважаючи на десятиліття технологічного прогресу, пілотовані польоти за межі навколоземної орбіти залишаються рідкісними, що лише підживлює різноманітні конспірологічні теорії.
Експерти CNN Science роз’яснили, з якими ризиками пов’язана повторна висадка на Місяць, чи справді американці втратили частину космічних технологій, а також причини зростаючого інтересу до місячних місій в останні роки.
Хто насправді був на Місяці – між правдою та вигадкою
Незважаючи на скептицизм, існує безліч незаперечних свідчень висадки людини на поверхню Місяця.
По-перше, на Землю було доставлено майже 400 кілограмів місячного ґрунту, який досліджували лабораторії різних країн, зокрема СРСР – зразки такого обсягу технічно не могли бути перевезені безпілотними апаратами.
По-друге, навіть радянські вчені фіксували телевізійний сигнал з поверхні Місяця в реальному часі, підтверджуючи передачу з відстані понад 400 тисяч кілометрів.
Крім того, на поверхні супутника досі функціонують встановлені американцями лазерні ретрорефлектори – спеціальні дзеркала, на які з Землі направляють лазери для точного вимірювання відстані до Місяця. І знову ж таки, установка цієї апаратури була б неможлива без присутності людей.
Після завершення програми “Аполлон” у 1972 році пілотовані польоти дійсно призупинилися аж до квітня цього року – на цілих 56 років!
Причому основною причиною такої тривалої перерви фахівці називають не технології, а, як не дивно, політику. Справа в тому, що місячні програми потребують багаторічного фінансування та чітко визначених завдань, чого не відбувалося через нестабільність у внутрішній політиці США та завершення космічної гонки з СРСР. Далі – детальніше про кожен пункт.
Чому не літають на Місяць вже 40 років – втрачені технології
Отже, однією з основних причин затримки у поверненні на Місяць є відсутність довгострокових космічних стратегій.
Кожні кілька років цілі НАСА радикально змінювалися залежно від чинного політичного керівництва США: одні президенти повертали пріоритет Місяцю, виділяючи для цього кошти з національного бюджету, інші, навпаки, скорочували фінансування на користь інших статей витрат.
В результаті проекти або закривалися, або починалися заново – нерідко з нуля. Так, наприклад, у 2004 році, за адміністрації Джорджа Буша-молодшого, з’явилася програма “Сузір’я”, пізніше скасована за Барака Обами, а потім знову відроджена в іншій формі вже в рамках “Артеміди”.
Варто зазначити, що ми говоримо про США не без причини: достатньо згадати, які країни були на Місяці за всю історію пілотованих програм (тільки Штати – 6 разів). І навіть сьогодні висадку на Місяць планують, по суті, лише США і Китай, але про це трохи пізніше.
А ось повторити програму “Аполлон” у її первісному вигляді сьогодні неможливо – і не тому, що “технології загубилися”, а через підвищені стандарти надійності. Сучасні місії вимагають набагато складнішої електроніки, систем безпеки та обчислювальних потужностей, тоді як у 1970-х як США, так і СРСР багато в чому йшли на підвищений ризик, підстьобувані взаємною конкуренцією.
Навіть сьогодні політ на Місяць залишається вкрай ризикованим: понад половина спроб посадки на нього завершувалися невдачею, а після катастроф шатлів “Челленджер” у 1986-му та “Колумбія” у 2003-му вимоги до безпеки стали набагато суворішими.
Чи збираються США повернутися на Місяць у 2026 році – нові перегони
Втім, не так важливо, скільки разів люди були на Місяці: адже космонавти вже понад 25 років живуть і працюють на МКС, а їхній досвід активно використовується при підготовці майбутніх місій. І це лише одна з ключових відмінностей сучасних місячних програм від десятиліть спроб, що послідували за “Аполлоном”.
Їхня нова мета – не одноразова висадка, а створення інфраструктури для тривалого перебування людини. Відповідно, посадкові модулі розробляються з розрахунком на те, щоб залишатися на поверхні Місяця і в майбутньому стати частиною постійних баз та дослідницьких станцій.
Більше того, важливу роль тепер відіграє й комерційний сектор: НАСА почало співпрацювати з приватними компаніями, зокрема SpaceX і Boeing, оскільки вони довели свою ефективність і порівняно вигідне співвідношення витрат і результатів.
Але все ж головною зміною з часів “Аполлона”, яка сьогодні знову підштовхує США до відновлення масштабних місячних програм, залишається те саме, що колись запустило першу хвилю космічних досягнень, – політичне суперництво.
США формують міжнародні угоди Artemis Accords, до яких одразу ж приєдналися десятки країн-союзників, тоді як Китай планує власну пілотовану висадку до 2030 року. Хоча формально йдеться про мирне освоєння космосу, посилюється конкуренція за лідерство в новій епосі, що може стати додатковим стимулом для повернення людини на Місяць.
Вас також можуть зацікавити новини:
- Зарядка останніх 20% батареї електрокара займає багато часу, і ось чому
- Сонячні панелі можуть давати вдвічі менше енергії: досвідчений власник про головні помилки
- Для чого потрібні чорні ромбики на рулетках: вони виконують важливу функцію
Цікаво, як політичні інтереси та фінансування впливали на дослідження космосу, залишаючи Місяць поза увагою на стільки років. Вражає, скільки ще таємниць приховує ця історія.
Дійсно, політика та фінансування значно вплинули на дослідження Місяця. Після “гонки” США та СРСР інтерес знизився, а ресурси спрямували на інші проєкти. Таємниці Місяця залишаються, і нові місії відкриють їх у майбутньому.