Відкриття в центрі Землі змінює уявлення про виникнення води: результати досліджень вчених

Більша частина води, ймовірно, виникла на ранніх етапах формування нашої планети.

Протягом багатьох років науковці дискутували про те, звідки насправді походять величезні запаси води на Землі. Зазвичай “підозрюваними” вважалися комети та крижані астероїди, але нове дослідження вказує на те, що все відбувалося глибоко всередині планети, в місцях, куди жоден бур не може дістатися, пише ECO News.

Дослідники з Пекінського університету та Швейцарської вищої технічної школи Цюріха (ETH Zurich) у своєму дослідженні продемонстрували, що в ядрі Землі може міститися від дев’яти до сорока п’яти разів більше водню, ніж у всіх океанах планети разом узятих. В умовах екстремальних температур і тиску на глибині понад три тисячі кілометрів цей водень утримується всередині металевого заліза разом із кремнієм і киснем. Якби він з’єднався з киснем у вигляді води, це могло б утворити десятки “прихованих океанів”, захованих у центрі планети.

Команда науковців стиснула мікроскопічні зразки заліза та гідратованого силікатного скла в алмазних ковадлах, досягнувши тиску понад сто гігапаскалів і температури понад п’ять тисяч кельвінів. Ці умови імітують молодий етап Землі, коли глобальний магматичний океан перекривався з формуючим металевим ядром.

Потім дослідники застосували атомно-зондову томографію для тривимірного картування окремих атомів. Вони виявили нанорозмірні структури, багаті на кремній, кисень і водень, вбудовані в залізо.

На думку вчених, співвідношення водню до кремнію було близьким до одного до одного. Вони з’ясували, що водень становить приблизно 0,07–0,36% від маси ядра, що достатньо, щоб зрівнятися з океанами на поверхні або перевершити їх.

Науковці вважають, що якщо стільки водню потрапило в ядро під час формування Землі, то більша частина води, ймовірно, виникла на ранніх етапах формування. Раніше багато дослідників вважали, що основна частина води з’явилася пізніше, доставлена крижаними кометами, які врізалися в уже сформовану планету.

У виданні підкреслили, що цей глибокий запас водню не вирішить проблему посух. Проте він надає важливу підказку про те, як формуються придатні для життя світи.

Експеримент із закачуванням розчину для поглинання CO2 в Атлантиці

Раніше в descopera.ro повідомили, як науковці закачали в Атлантичний океан близько 65 000 літрів лужної речовини, позначеної червоним барвником, щоб протестувати технологію, спрямовану на зниження глобального потепління та закислення океану.

Метод називається “Підвищення лужності океану” і намагається імітувати природний процес, тобто хімічне вивітрювання гірських порід, – але в набагато швидшому масштабі.

Експеримент проводився приблизно за 80 кілометрів від узбережжя Массачусетсу, у районі, де зазвичай виловлюють тріску, пікшу та омара. Протягом п’яти днів спостережень дослідники виміряли поглинання до 10 тонн вуглецю та підвищення pH води з 7,95 до 8,3, що повернуло б лужність океану до рівнів, подібних доіндустріальному періоду.

Експеримент не виявив жодних значних негативних наслідків для дрібних морських організмів. Однак вплив на дорослих риб або морських ссавців ще не оцінювався.