Соціальні зв’язки залишаються критично важливими для людини навіть у сучасному суспільстві.
Дослідники порівняли зміни в рівні ізоляції та психічного здоров’я працівників у сферах, що підходять для віддаленої роботи (наприклад, програмування, маркетинг), з тими, хто працює в галузях, що вимагають фізичної присутності (медсестри, механіки).
Віддалена робота зросла вчетверо: з 7% працівників у 2019 році до 28% у 2023-му. Як наслідок, працівники в “віддалених” професіях почали проводити значно більше часу наодинці.
Зростання ізоляції було найбільш помітним серед тих, хто живе сам. Їхня ймовірність провести весь день без будь-якого соціального контакту зросла на 7 відсоткових пунктів (до 83%). Ці працівники не компенсували брак спілкування на роботі додатковими зустрічами з друзями ввечері.
Одночасно погіршилося психічне здоров’я. За шкалою Кесслера (K-6) психологічний дистрес зріс на 0,1 стандартного відхилення в групі з віддаленими професіями. Збільшення було приблизно вдвічі більшим для тих, хто живе сам. Подібні тенденції спостерігалися за іншими показниками: частотою депресії, зверненнями по психологічну допомогу та призначенням антидепресантів.
“Наші результати свідчать, що віддалена робота суттєво підвищує ізоляцію та погіршує психічне здоров’я, особливо для тих, хто живе сам,” – зазначають автори дослідження.
Науковці підкреслюють, що загальний рівень психічного дистресу в суспільстві зріс за останні роки, і віддалена робота пояснює приблизно третину цього зростання.
Дослідження не виявило подібного погіршення здоров’я серед тих, хто раніше працював у віддалених професіях, але зараз не працює, що підтверджує, що ефект пов’язаний саме з умовами праці.
Автори зазначають, що хоча багато працівників віддають перевагу віддаленій роботі через зручність, вони можуть недооцінювати її довгострокові наслідки для власного добробуту. Ці витрати накопичуються поступово і їх важко відокремити від інших життєвих факторів.
Інші новини ринку праці
Як повідомляв УНІАН, у сучасному світі дедалі більшого поширення набуває таке явище як “тихі відпустки”: люди, які працюють віддалено, таємно їдуть на курорти, продовжуючи працювати звідти або лише імітуючи роботу. Особливо активно цю практику застосовують міленіали: майже 40% представників цього покоління хоча б раз вирушали у “тиху відпустку”, не повідомивши керівництво.
При цьому зазвичай працівники все ж не намагаються ухилятися від обов’язків, але бояться повідомляти, що працюють з курорту, щоб не виглядати ледачими і не ставити під загрозу кар’єру. Часто це супроводжується тим, що люди не беруть повноцінну оплачувану відпустку через токсичну корпоративну культуру, де працівники бояться виглядати ледачими.
Це важливе дослідження, яке підкреслює, що дистанційна робота потребує додаткової підтримки, особливо для тих, хто почувається самотньо. Психічне здоров’я має бути пріоритетом для компаній і суспільства.
Дякую за ваш коментар! Підтримка психічного здоров’я справді є ключем до успішної дистанційної роботи, особливо для самотніх працівників. Важливо, щоб компанії створювали умови для спілкування та підтримки.