В Африці є територія, яку не бажає мати жодна країна: що про неї відомо

Декілька країн по всьому світу роками ведуть суперечки щодо приналежності різних територій. Проте в Африці існує земля, яку жоден уряд не бажає забирати собі. Йдеться про Бір-Тавіль, повідомляє IFLScience.

“Нічия земля”

Зазначається, що Бір-Тавіль є маленькою ділянкою землі у формі неправильного чотирикутника, розташованою між Єгиптом і Суданом. Обидві країни відмовляються від своїх прав на цю територію.

Бір-Тавіль знаходиться далеко від транспортних шляхів і автомагістралей. Місцевість там гориста, кам’яниста і спекотна, а дороги та вказівники, за якими можна було б орієнтуватися, відсутні.

У виданні також додали, що на території Бір-Тавіля немає урядових структур та законодавства. Також відсутні магазини, готелі та зв’язок.

Науковий співробітник Центру австронезійських досліджень Університету Ланкашира Дін Каралекас розповідав, що на території Бір-Тавіля проживає народ, відомий як абабде. За його словами, цей народ живе в цій місцевості вже тисячоліттями.

Каралекас зазначав, що на території Бір-Тавіля також є й інші мешканці.

“Ми були вражені, наскільки розвиненою виявилася ця місцевість, з постійними таборами та караванами вантажівок, заповнених робітниками. Золото видобувають в Єгипті та Судані з часів фараонів, і сьогодні гірничодобувна промисловість у регіоні варіюється від незалежних старателів, які працюють з невеликими портативними металошукачами, до сучасних видобувних операцій промислового рівня з використанням екскаваторів, бурів, траммелів і сепараторів”, – писав Каралекас у своїх мемуарах 2020 року про подорож до Бір-Тавіля під назвою “Люди на нічийній землі”.

Журналіст Джонн Елледж стверджував, що Бір-Тавіль насправді не є “остання нічия земля на планеті”. У виданні зазначили, що за останні роки право власності на Бір-Тавіль заявляли щонайменше дев’ять осіб, жодна з яких не була визнана ООН, а більшість з них ніколи не відвідували цю територію.

Каралекас також писав про те, що в Бір-Тавілі можна побачити багато різних прапорів. Деякі з цих прапорів мають виключно жартівливий характер.

Як Бір-Тавіль отримав свій нинішній статус

Елледж розповідав, що протягом століть Бір-Тавіль був віддаленим форпостом різних імперій: єгипетської, нубійської, османської та британської. За його словами, саме прагнення Британської імперії до проведення ліній на карті Африки призвело до небажаного статусу цієї території.

“Тому що британці не задовольнялися однією лінією – вони наполягали на проведенні двох”, – підкреслив Елледж.

Журналіст нагадав, що перша така лінія з’явилася в 1899 році в результаті махдистської війни між Суданом і союзом Великої Британії та Єгипту. Майже два десятиліття бойових дій призвели до поразки Судану, після чого регіон перейшов під контроль британсько-єгипетських сил.

Чоловік випадково знайшов найбільшу печеру в світі, а потім загубив її

Раніше в IFLScience розповіли, як в’єтнамський дослідник випадково виявив у джунглях Південно-Східної Азії найбільшу печеру у світі. Проте йому знадобилося 17 років, щоб знайти її вдруге.

Вхід до печери Сон Доонг, який залишався прихованим від людських очей мільйони років, вперше виявив у 1990-х роках чоловік на ім’я Хо Кхань, який шукав у тропічному лісі В’єтнаму агарове дерево, що використовується в медицині, пахощах і парфумерії.

Минали роки, але Кхань не забув це видовище. Через 17 років він зв’язався з Говардом Лімбертом із британсько-в’єтнамської експедиційної групи спелеологів, який попросив його провести їх цією місцевістю. У 2007 році вони спробували проникнути в гігантську печеру, але так і не змогли знайти її вхід. Однак Кхань не здався і в 2008 році самостійно повернувся в джунглі національного парку Фонгня-Кебанг, щоб все ж знайти вхід.

Коментарі (2)
Додати коментар
  • Andrii_M

    Цікаво, як земля може стати такою небажаною через складні історичні та правові обставини. Це нагадує, що не всі території приносять користь країнам навіть фізично належачи їм.

    • Олександр Гончар

      Саме так. Історія, політика та правові нюанси можуть зробити територію тягарем, а не ресурсом. Це нагадує про складність державних кордонів і важливість мирного врегулювання суперечок.