В Африці є територія, яку не бажає мати жодна країна: що про неї відомо
Єгипет і Судан досі відмовляються від своїх прав на цю територію.

Декілька країн по всьому світу роками ведуть суперечки щодо приналежності різних територій. Проте в Африці існує земля, яку жоден уряд не бажає забирати собі. Йдеться про Бір-Тавіль, повідомляє IFLScience.
“Нічия земля”
Зазначається, що Бір-Тавіль є маленькою ділянкою землі у формі неправильного чотирикутника, розташованою між Єгиптом і Суданом. Обидві країни відмовляються від своїх прав на цю територію.
Бір-Тавіль знаходиться далеко від транспортних шляхів і автомагістралей. Місцевість там гориста, кам’яниста і спекотна, а дороги та вказівники, за якими можна було б орієнтуватися, відсутні.
У виданні також додали, що на території Бір-Тавіля немає урядових структур та законодавства. Також відсутні магазини, готелі та зв’язок.
Науковий співробітник Центру австронезійських досліджень Університету Ланкашира Дін Каралекас розповідав, що на території Бір-Тавіля проживає народ, відомий як абабде. За його словами, цей народ живе в цій місцевості вже тисячоліттями.
Каралекас зазначав, що на території Бір-Тавіля також є й інші мешканці.
“Ми були вражені, наскільки розвиненою виявилася ця місцевість, з постійними таборами та караванами вантажівок, заповнених робітниками. Золото видобувають в Єгипті та Судані з часів фараонів, і сьогодні гірничодобувна промисловість у регіоні варіюється від незалежних старателів, які працюють з невеликими портативними металошукачами, до сучасних видобувних операцій промислового рівня з використанням екскаваторів, бурів, траммелів і сепараторів”, – писав Каралекас у своїх мемуарах 2020 року про подорож до Бір-Тавіля під назвою “Люди на нічийній землі”.
Журналіст Джонн Елледж стверджував, що Бір-Тавіль насправді не є “остання нічия земля на планеті”. У виданні зазначили, що за останні роки право власності на Бір-Тавіль заявляли щонайменше дев’ять осіб, жодна з яких не була визнана ООН, а більшість з них ніколи не відвідували цю територію.
Каралекас також писав про те, що в Бір-Тавілі можна побачити багато різних прапорів. Деякі з цих прапорів мають виключно жартівливий характер.
Як Бір-Тавіль отримав свій нинішній статус
Елледж розповідав, що протягом століть Бір-Тавіль був віддаленим форпостом різних імперій: єгипетської, нубійської, османської та британської. За його словами, саме прагнення Британської імперії до проведення ліній на карті Африки призвело до небажаного статусу цієї території.
“Тому що британці не задовольнялися однією лінією – вони наполягали на проведенні двох”, – підкреслив Елледж.
Журналіст нагадав, що перша така лінія з’явилася в 1899 році в результаті махдистської війни між Суданом і союзом Великої Британії та Єгипту. Майже два десятиліття бойових дій призвели до поразки Судану, після чого регіон перейшов під контроль британсько-єгипетських сил.
Чоловік випадково знайшов найбільшу печеру в світі, а потім загубив її
Раніше в IFLScience розповіли, як в’єтнамський дослідник випадково виявив у джунглях Південно-Східної Азії найбільшу печеру у світі. Проте йому знадобилося 17 років, щоб знайти її вдруге.
Вхід до печери Сон Доонг, який залишався прихованим від людських очей мільйони років, вперше виявив у 1990-х роках чоловік на ім’я Хо Кхань, який шукав у тропічному лісі В’єтнаму агарове дерево, що використовується в медицині, пахощах і парфумерії.
Минали роки, але Кхань не забув це видовище. Через 17 років він зв’язався з Говардом Лімбертом із британсько-в’єтнамської експедиційної групи спелеологів, який попросив його провести їх цією місцевістю. У 2007 році вони спробували проникнути в гігантську печеру, але так і не змогли знайти її вхід. Однак Кхань не здався і в 2008 році самостійно повернувся в джунглі національного парку Фонгня-Кебанг, щоб все ж знайти вхід.
Цікаво, як земля може стати такою небажаною через складні історичні та правові обставини. Це нагадує, що не всі території приносять користь країнам навіть фізично належачи їм.
Саме так. Історія, політика та правові нюанси можуть зробити територію тягарем, а не ресурсом. Це нагадує про складність державних кордонів і важливість мирного врегулювання суперечок.