Сто років тому тисячі людей впали в глибокий сон: науковці не мають пояснень цього явища.

Ця недуга забрала життя п’ятисот тисяч осіб і вважається однією з найбільших медичних таємниць 20 століття.

Трохи більше ста років тому світ охопила пандемія іспанського грипу, яка з 1918 по 1920 рік призвела до загибелі понад 50 мільйонів людей. Проте в той же час по всьому світу непомітно поширювалося менш небезпечне, але більш дивне захворювання. Це був летаргічний енцефаліт, також відомий як “сонна хвороба”. Його симптоми часто включали гіперсомнію – пацієнти фактично проводили весь день у сні.

Як зазначає popularmechanics.com, пандемія ЛЕ забрала життя приблизно п’ятисот тисяч людей у період з 1917 по 1930 рік, і сьогодні вчені все ще вважають її однією з найбільших медичних загадок 20 століття. Більше ста років після того, як австрійський лікар Константин фон Економо вперше описав цю хворобу в 1917 році, ніхто не знає, що викликає цю недугу, як вона передається і чи може подібна пандемія колись повторитися.

Загадки летаргічного енцефаліту

Одним із заплутаних аспектів пандемії було те, що хвороба не завжди проявлялася однаково в різних групах населення. Наприклад, у деяких випадках летаргічний енцефаліт швидко призводив до смерті. В інших випадках він вражав жертв протягом тривалого часу. Іноді він викликав гіперсомнію, а іноді – підвищену активність.

За даними Американського товариства мікробіології, ЛЕ має дві фази. У гострій фазі з’являються симптоми, схожі на грип, після яких слідує сильна сонливість або (в деяких випадках) манія. Якщо пацієнт переживав цю фазу, то наступала друга хронічна фаза, що часто супроводжувалася паркінсонізмом. Близько 50 відсотків тих, хто пережив ЛЕ, зазнали постійних змін, включаючи повні зміни особистості або навіть психоз.

Останній, хто вижив після пандемії ентеровірусної інфекції, Філіп Лезер, помер у віці 82 років у 2002 році. Більшу частину свого життя він провів нерухомо в психіатричній лікарні.

Причини “сонної хвороби”

Одна з теорій підкреслює її схожість з іспанським грипом. Головним доказом зв’язку цих двох захворювань є збіг їх появи одночасно і в одному й тому ж регіоні. Проте ЛЕ продовжувала існувати майже десять років після зникнення іспанського грипу, і протягом десятиліть дослідження, присвячені історичним зразкам мозку пацієнтів з ЛЕ, не дали результатів.

Встановити остаточний зв’язок між двома захворюваннями неможливо. Натомість у 2012 році група дослідників припустила, що винуватцем може бути ентеровірус (різновид РНК-вірусу). Інші теорії припускають, що причиною може бути аутоімунне захворювання, хоча таке пояснення важко обґрунтувати, з огляду на широке поширення хвороби.

Сьогодні це захворювання вкрай рідкісне: Американське товариство мікробіології повідомляє, що за останні 85 років було зареєстровано всього 80 випадків.

Наприкінці травня повідомлялося, що в Демократичній Республіці Конго вірус лихоманки Ебола поширюється швидше, ніж лікарі встигають відстежувати його поширення, і вже перебрався до Уганди.