Стародавній супервулкан майже знищив цивілізацію: що допомогло людям вижити

Під час виверження Тоба в стратосферу потрапило близько 2800 кубічних кілометрів попелу, що викликало “вулканічну зиму”.

Приблизно 74 тисячі років тому на території сучасної Індонезії відбулося одне з найбільших вулканічних вивержень в історії Землі. Тоді вулкан Тоба на острові Суматра вибухнув з потужністю, що перевищувала виверження вулкана Сент-Геленс у США у 1980 році більш ніж у 10 тисяч разів. Протягом багатьох років науковці вважали, що ця катастрофа могла загнати людство на межу вимирання, але нові археологічні дані свідчать про те, що ранні люди все ж змогли вижити і навіть адаптуватися до надзвичайно складних умов, пише Indian Defence Review.

Зазначається, що під час виверження Тоба в стратосферу потрапило приблизно 2800 кубічних кілометрів попелу. На думку вчених, це могло викликати багаторічне затемнення атмосфери та різке глобальне похолодання, відоме як “вулканічна зима”. Саме на цій основі була сформульована “гіпотеза катастрофи Тоба”, згідно з якою після виверження чисельність людей на планеті могла зменшитися до менш ніж 10 тисяч осіб.

Як повідомляє видання, на користь цієї теорії певний час свідчили й генетичні дослідження. У ДНК сучасних людей вчені виявили ознаки так званого “генетичного пляшкового горлечка”, тобто різке зменшення генетичного різноманіття, яке могло бути наслідком глобальної катастрофи. Проте точні причини та час цієї події досі залишаються предметом дискусій.

Щоб перевірити цю гіпотезу, дослідники почали вивчати археологічні пам’ятки, де могли проживати люди до і після виверження. Для цього вони аналізували тефру – вулканічні частинки, що залишаються в осадових породах після великих вибухів. Особливу увагу при цьому приділяли криптотефрі – мікроскопічним скляним частинкам, які мають унікальний хімічний склад і дозволяють точно встановити зв’язок із конкретним виверженням.

Одне з ключових досліджень, опубліковане у журналі Nature у 2018 році, стосувалося археологічних пам’яток, знайдених на південному узбережжі Південної Африки. Вчені виявили там сліди криптотефри Тоба, але не знайшли жодних ознак того, що люди залишили ці місця після катастрофи. Навпаки – археологи зафіксували безперервне проживання людей до, під час і після виверження. Більше того, у деяких місцях навіть спостерігалося зростання технологічної активності, зокрема розвиток ранніх мікролітичних кам’яних знарядь.

Інше дослідження, опубліковане у Nature у 2024 році, стосувалося археологічної пам’ятки Шінфа-Метема 1 на території сучасної Ефіопії. Там науковці також виявили сліди виверження Тоба разом із доказами активного використання річкових ресурсів. Аналіз зубів викопних тварин показав, що люди жили в цих місцях в умовах сильної посухи. Ймовірно, вони пересувалися вздовж сезонних річок та ловили рибу у водоймах, які поступово міліли.

Крім того, археологи знайшли кам’яні наконечники, які можуть бути одними з найдавніших свідчень використання луків та стріл. На думку дослідників, це свідчить про високий рівень адаптивності та здатність людей планувати своє виживання навіть у вкрай складних умовах.

Науковці підкреслили, що нові відкриття не повністю спростовують гіпотезу катастрофи Тоба. Райони поблизу самого вулкана, ймовірно, дійсно зазнали катастрофічних наслідків. Проте дані з Африки та частини Азії свідчать про те, що реакція людства на цю подію була неоднорідною. Деякі групи людей змогли вижити завдяки доступу до природних ресурсів, гнучкості поведінки та здатності швидко адаптуватися до змін середовища.

Дослідники також припустили, що саме вміння використовувати сезонні річки та водні ресурси могло згодом допомогти людям розселитися за межі Африки. У дослідженні такі маршрути навіть називають “блакитними магістралями”, які відкрили шлях до нових територій.

Раніше УНІАН повідомляв, що вибух вулкана Тонга у 2022 році викликав аномальне охолодження стратосфери замість очікуваного нагрівання. Причиною стала рекордна кількість водяної пари, викинутої в атмосферу через особливу глибину розташування вулкана. Науковці пояснили, що вода почала відводити тепло в космос, через що температура в окремих шарах атмосфери знизилася на 0,5–1 градус. Дослідники також зазначили, що наслідки виверження відчуватимуться ще кілька років, оскільки надлишок вологи в стратосфері може впливати на атмосферні процеси до кінця 2020-х років.