Останнє покоління риб: види, що на межі зникнення в Україні

На думку експертки, особливо вразливими є великі види риб, на популяцію яких впливають, зокрема, їхній тривалий життєвий цикл.

В українських ріках все рідше можна зустріти риб-гігантів, які ще століття тому були звичними мешканцями водойм. Через греблі, забруднення води та масовий вилов багато видів опинилися на межі зникнення або вже практично зникли.

Іхтіологиня Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України Юлія Куцоконь пояснила у коментарі УНІАН, чому великі риби не можуть відновити свої популяції та які види сьогодні піддаються найбільшій загрозі.

Вимираючі види риб в Україні – чому їх стає менше

На думку науковиці, проблема зникнення найбільше торкнулася осетрових та окремих великих прісноводних видів. Справа в тому, що їм критично важливо мігрувати з моря у прісні води для нересту, однак через греблі вони часто не можуть дістатися до місць розмноження.

Вона зазначила, що подібна ситуація спостерігається на Дніпрі та Дону, і навіть знищення окремих гребель, зокрема після підриву Каховської ГЕС, не вирішило проблему повністю, оскільки більшість нерестовищ все ще залишаються недоступними для риб.

Таким чином, оскільки осетр занесений до Червоної книги, для його збереження сьогодні активно використовують штучне відтворення популяцій.

Окремо Куцоконь розповіла про вимираючі види України серед прісноводних риб, зокрема сомів. За її словами, основною проблемою для них став перевилов та полювання на найбільші екземпляри:

“Зараз рибалки та підводні мисливці можуть легко знаходити зимувальні ями та виловлювати найбільших сомів – за таких умов ці риби часто не встигають доростати до своїх розмірів”.

Як пояснила іхтіологиня, незважаючи на тривалість життя сомів, історії про особин, нібито здатних убити людину, сьогодні значною мірою перебільшені, оскільки риб настільки великих розмірів залишилося дуже мало.

Риби в Червоній книзі України – інші рідкісні види

Серед фактично зниклих видів в Україні експертка назвала рибу-шипа – представника осетрових, який на міжнародному рівні все ще має статус виду “на межі зникнення”, але насправді вже тривалий час не спостерігається.

Ситуація з мареною дніпровською також залишається складною, оскільки вона нині під загрозою зникнення. За словами науковиці, відносно стабільна популяція цього виду збереглася лише у басейнах Прип’яті та Десни:

“Якщо говорити про інші види марен, то ситуація краща, хоча вони досить примхливі та занесені до Червоної книги України”.

Водночас вона зазначила, що карась звичайний також “долучився” до списків риби в Червоній книзі (“той, що високотілий, круглий та жовтий”). Однак замість нього річки заполонив карась сріблястий, який був завезений в Україну кілька десятків років тому.

Також, за словами Куцоконь, непроста ситуація склалася з підустом та слижем європейським, оскільки вони дуже чутливі до якості води та рівня кисню.

Втім, вона підкреслила, що в Україні є гірські та рівнинні річки, і якщо, наприклад, деякі види перестали зустрічатися у рівнинній частині, це не означає, що вони зникли загалом, адже в гірських ріках умови для них можуть залишатися більш сприятливими:

“Ми вносимо цей вид у Червону книгу, тому що йому у рівнинній частині України погано, але, наприклад, місцеві рибалки в Карпатах будуть дивуватися, тому що у них ця риба є”.

Отже, як підсумувала науковиця, якщо говорити про басейн Дніпра, більш-менш стабільна популяція підуста та слижа наразі є у Десні, а в інших місцях вони дуже рідкісні.