Ким насправді були біблійні волхви: вчені поставили під сумнів образ “трьох царів”
Історики вважають, що біблійні волхви були жерцями або астрологами зі Сходу, а не “трьома царями”, як це зображує традиція.

Нове дослідження біблійних текстів і давніх історичних джерел пропонує переосмислення однієї з найвідоміших різдвяних історій. За висновками фахівців Associates for Biblical Research, так звані Три Волхви, які, за Євангелієм від Матвія, прийшли поклонитися новонародженому Ісусу, ймовірно, не були царями – і навіть не факт, що їх було троє, пише Daily Mail.
Дослідник Браян Віндл пояснює, що Біблія не називає імен волхвів і не уточнює їхню кількість. Традиція про “трьох царів зі Сходу” сформувалася значно пізніше – під впливом християнських легенд і символічного тлумачення трьох дарів: золота, ладану та смирни.
За словами Віндла, слово magi, яке використовується в Євангелії від Матвія, найімовірніше означало жерців, астрологів або радників при дворах стародавніх держав Близького Сходу. У різні історичні періоди цей термін міг мати як релігійне, так і етнічне значення.
Порівнявши біблійний текст з античними джерелами, дослідники дійшли висновку, що волхви могли походити з Набатейського царства або з територій Парфянської імперії – регіонів, які у час народження Ісуса мали розвинену астрологію, торгівлю та традиції жрецьких каст. Зокрема, набатейці були відомі як торговці ладаном і смирною, що може пояснювати характер принесених дарів.
Віндл також звертає увагу, що популярні версії про вавилонських чи перських жерців не повністю узгоджуються з історичним контекстом, оскільки відповідні імперії вже занепали на момент подій, описаних у Новому Завіті.
Дослідник підсумовує, що образ волхвів як “трьох царів” є радше результатом багатовікової традиції, ніж точним відтворенням біблійного сюжету. Натомість вони могли бути впливовими астрологами або радниками зі Сходу, які відігравали важливу ритуальну й символічну роль у євангельській історії.
Цікаво, як нові дослідження можуть змінити наше уявлення про знайомі історії! Хотілося б побачити більше про культурний контекст тих часів і як це вплинуло на образ волхвів у мистецтві.
Завжди дивно, як ми так охоче будуємо легенди на кістках сумнівів. Можливо, істина давно втрачена, а ми лише граємося у пошук героїв, яких ніколи не було. Але ким тоді залишаємося ми?
Ігоре, ваше питання глибоке і філософське. Ми часто створюємо легенди, щоб знайти сенс і віру, навіть якщо істина невловима. У пошуку героїв ми залишаємося творцями власної реальності, шукачами правди і власної ідентичності. Це частина нашої людської природи.