Каміння десятиліттями повзло дном озера в Долині Смерті, а причина цього майже невидима.

Науковці дискутують про це з 1948 року.

У американській пустелі, відомій як “Долина Смерті”, існує незвичайне місце. Там важкі камені самостійно переміщуються з одного місця на інше, залишаючи за собою довгі сліди в засохлому мулі. Як це відбувається – ніхто не зміг пояснити. Про розгадку повідомляє Space Daily.

Уявіть собі: рівне сухе дно озера, і по ньому тягнуться сліди від каменів – деякі з них довжиною понад двісті метрів. Самі камені знаходяться в кінці цих слідів. Ніхто їх не котив. Ніхто не спостерігав, як вони рухаються. Вони просто лежали на одному місці – і раптом опинилися в іншому.

Науковці дискутують про це з 1948 року. Одні вважають, що причина – у надзвичайно сильному вітрі. Інші стверджують, що вони вмерзають у лід, і лід їх тягне.

Але перевірити це не вдавалося – ніхто жодного разу не бачив камінь у русі.

Встановили камери – і все стало зрозуміло

У 2013 році дослідники розклали на дні озера 15 каменів з GPS-трекерами всередині та встановили камери навколо. І зима виявилася вдалою.

За їхніми словами, після дощів на дні утворилася невелика калюжа – глибиною до кісточки. Вночі вона замерзала. Вранці сонце починало розтоплювати лід, і він тріскався на великі крижані шматки – як скло. А потім легенький вітерець починав штовхати ці крижані шматки по воді. І ось крижина впиралася в камінь – і штовхала його вперед.

Не ураган, а звичайний вітерець

Найцікавіше – що для цього не потрібно нічого надзвичайного. Вітер був настільки слабким, що людина б навіть не звернула на нього уваги. Лід – завтовшки як кілька аркушів паперу. А камені при цьому повзли – повільно, але повзли.

Зафіксовано, що один камінь за 16 хвилин проповз 65 метрів. Інший за зиму намотав аж 224 метри.

Чому ніхто не спостерігав цього раніше? Дослідження пояснює, що все відбувалося під водою і крижиною, майже непомітно. А слід у мулі з’являвся вже після того, як вода висихала – і виглядало так, ніби камінь самостійно перемістився і невідомо коли.

Новини науки

Раніше УНІАН повідомляв, що 30 червня 1908 року над безлюдною сибірською тайгою щось вибухнуло в небі – і повалило понад 80 мільйонів дерев на площі близько 2 000 квадратних кілометрів. Ударна хвиля збивала людей з ніг і вибивала вікна за сотні кілометрів, а стовп світла був яскравішим за сонце. Але коли перша наукова експедиція нарешті дісталася туди у 1927 році – жодного кратера, жодного метеорита там не виявили. Лише мільйони повалених стовбурів і кілька обпалених дерев у самому центрі – вертикальних, наче щось вибухнуло прямо над ними.