Японський проєкт “Місячне кільце” обіцяє безмежну електроенергію для людства.

Місяць може стати величезною батареєю для нашої планети.

Більше десяти років тому японська будівельна компанія представила план створення величезного поясу сонячних панелей навколо екватора Місяця. Концепція, відома як “Місячне кільце” (Luna Ring), має простягатися на 10 943 кілометри і забезпечувати безперебійну сонячну енергію без будь-яких перешкод, пов’язаних з погодою або ніччю, які заважають наземним установкам.

Спочатку проект не викликав великого інтересу, але після ядерної катастрофи на “Фукусімі-дайіті” в березні 2011 року Японія раптово виявила значно більший інтерес до альтернативних джерел енергії, повідомляє The Daily Galaxy. Факти важко заперечити. Корпорація Shimizu, яка стоїть за цією ініціативою, зазначила, що наземні сонячні панелі можуть виробляти лише одну двадцяту частину енергії, яку генерувала б аналогічна установка в космосі.

На місячному екваторі відсутня атмосфера, що перешкоджає проходженню сонячного світла, немає хмар і немає ночі на освітленій стороні, тому система могла б функціонувати безперервно цілодобово.

Тецудзі Йосіда, президент групи космічного консалтингу CSP Japan у складі Shimizu, підкреслив, що якщо вся енергія з місячних панелей досягне Землі, більше не буде потреби в спалюванні вугілля, нафти або біомаси.

Як енергія передається з Місяця до вашого дому

“Місячне кільце” вирішує основну проблему наземної сонячної енергетики – переривчастість. На Землі сонячні ферми перестають виробляти енергію вночі і втрачають ефективність у хмарну погоду, але на Місяці практично немає атмосфери, отже, нічого не заважає сонячним променям. Уздовж місячного екватора одна зі сторін завжди освітлена, що забезпечує цілодобову генерацію.

Ось як енергія буде передаватися: сонячні елементи на місячному екваторі перетворюють світло на електрику, а вбудовані кабелі передають цю потужність на видиму сторону Місяця – ту частину, яка завжди звернена до Землі. Там передавальні пристрої перетворюють електрику на мікрохвильові промені та високоенергетичні лазери, спрямовані на приймальні станції на Землі.

На Землі спеціалізовані антени, відомі як ректенни, вловлюють мікрохвилі та перетворюють їх назад на електрику для енергомережі. Згідно з проектною документацією Shimizu, система також могла б використовувати енергію для виробництва водневого пального для зберігання та транспортування. Мета – повний перехід від викопного пального до суспільства, заснованого на водні.

Роботи та місячний пил – унікальний план будівництва

Будівництво на Місяці є надзвичайно складним завданням, тому Shimizu планує покладатися майже виключно на роботи. Ці машини будуть дистанційно керованими з Землі 24 години на добу, виконуючи такі завдання, як вирівнювання ґрунту, виїмка місячної кори та складання обладнання. Невелика група астронавтів буде підтримувати роботи на місці, але люди відіграватимуть другорядну роль.

Під час будівництва також максимально використовуватимуться ресурси Місяця, що зменшить потребу в доставці матеріалів із Землі. Місячний ґрунт є оксидним з’єднанням, і, імпортуючи водень із Землі, робітники могли б виробляти воду та кисень з місячної поверхні. Цей самий ґрунт можна перетворити на бетон, кераміку, скловолокно і навіть на самі сонячні елементи.

Пропозиція Shimizu включає самохідні виробничі заводи, які будуть переміщатися вздовж місячного екватора, виготовляючи сонячні елементи з місцевих матеріалів і встановлюючи їх по ходу руху. Ширина сонячного поясу варіюватиметься від кількох кілометрів до 400 кілометрів у найширшій точці, обвиваючи весь обвід Місяця. Транспортний маршрут уздовж екватора слугуватиме для перевезення будівельних матеріалів, а під ним будуть прокладені силові кабелі.

Проблема вартості, яку ніхто не вирішив

Незважаючи на свою амбітність, “Місячне кільце” стикається з однією непереборною перешкодою: фінансами. Масанорі Коморі, економіст Інституту економіки енергетики Японії, зазначив, що місячна сонячна енергія звучить привабливо в теорії, але є занадто дорогою. Він висловив думку, що Японії слід зосередитися на більш реалістичних альтернативах, таких як геотермальна енергія, яка вже доступна і обходиться значно дешевше в розробці.

Сам Йосіда визнав, що у нього немає конкретної оцінки вартості проекту. Необхідні технології все ще перебувають на стадії досліджень, зокрема здатність передавати гігавати енергії через 384 400 кілометрів космічного простору з філігранною точністю. Передача мікрохвиль і лазерів вимагатиме встановлення маяків на Землі для забезпечення точного потрапляння променів у приймальні станції – завдання, яке ніколи не виконувалося в такому масштабі.

Незважаючи на ці труднощі, в пропозиції Shimizu стверджується, що всі основні компоненти вже існують. Сонячне світло безкоштовне, сонячні панелі – зріла технологія, а мікрохвилі та лазери добре вивчені. Завдання полягає в тому, щоб масштабувати все до безпрецедентного рівня і реалізувати це на поверхні іншого світу.

Стан “Місячного кільця” сьогодні

Згідно з документами 2011 року, “Місячне кільце” залишалося концептуальним проектом мрії на офіційному сайті Shimizu. Компанія не забезпечила фінансування, не отримала офіційної підтримки від космічних агентств, таких як JAXA або NASA, і не мала графіка активної розробки. Пропозиція була представлена на сайті Місячного наукового інституту НАСА, але не викликала особливого інтересу за його межами.

Катастрофа на Фукусімі тимчасово змінила хід дискусії. Оскільки 54 ядерні реактори виробляли 30 відсотків енергії в Японії, і більше половини з них були зупинені після аварії, японська громадськість і уряд стали більш відкритими до незвичайних альтернатив. Йосіда зауважив, що його план затих на рік, перш ніж раптово привернув увагу після землетрусу та цунамі в березні 2011 року.

Жодні публічні оновлення від Shimizu не вивели проект за стадію пропозиції. Йосіда зберігає впевненість. “Якщо ми зможемо продовжити дослідження, – заявив він, – ми вважаємо, що є величезний шанс, що це стане реальністю”.

Раніше УНІАН повідомляв, що NASA 10 років у таємниці створювало літак-гігант, але тихо закрило проект.