Алергічний вибух в одній з країн через 70-річну помилку: що трапилось

Масова алергія стала наслідком післявоєнної програми з масового висадження кедрових і кипарисових лісів у 1950-х роках.

У Японії швидко загострюється проблема сезонної алергії, яка вже набула масштабів національної кризи. За оцінками, симптоми середнього та тяжкого ступеня мають близько 43% населення, а причиною цього вважають лісову політику, запроваджену понад 70 років тому, пише BBC.

У лютому в соціальних мережах стали популярними відео з японських лісів, де в повітря піднімалися густі “хмари”, схожі на дим. Насправді це був пилок, який щовесни масово розповсюджується з лісових масивів і досягає міст.

Внаслідок цього мільйони японців щороку змушені носити маски та приймати антигістамінні препарати, а сінна лихоманка – або алергічний риніт – стала однією з основних проблем охорони здоров’я.

Причини ситуації коріняться в періоді після Другої світової війни, коли Японія зіткнулася з масовою вирубкою лісів через енергетичний дефіцит.

Щоб швидко відновити зелені зони, влада запустила програму масового заліснення, висадивши переважно два швидкозростаючі види – японський кедр суґі та кипарис хінокі.

Сьогодні ці монокультурні плантації займають приблизно п’яту частину території країни – близько 10 мільйонів гектарів.

Чому пилок став проблемою

Саме ці дерева виробляють велику кількість легкого пилку, який легко переноситься вітром до міст. З віком дерев (понад 30 років) його кількість лише зростає, що й призвело до нинішнього піку алергій.

На думку дослідників, проблема посилюється через масовість і синхронність цвітіння великих лісових масивів.

Окрім симптомів алергії, пацієнти стикаються з порушеннями сну, зниженням концентрації та підвищеним ризиком розвитку астми.

Економічні втрати у піковий сезон оцінюються приблизно в 1,6 млрд доларів на день – через лікарняні та зниження споживчої активності.

Японія шукає рішення

Уряд визнав проблему національною ще у 2023 році та оголосив план скоротити кількість пилку на 50% протягом 30 років.

Серед заходів – вирубка частини плантацій суґі та заміна їх на більш різноманітні ліси, а також висадка сортів з низьким рівнем пилку.

Проте експерти попереджають, що повна заміна лісів – надзвичайно складне завдання, яке може тривати десятиліттями.

У деяких містах вже реалізуються пілотні проєкти з відновлення біорізноманіття. Замість монокультур поступово повертають змішані ліси з різних видів дерев.

Дослідники зазначають, що такі екосистеми не лише зменшують кількість пилку, а й краще захищають від зсувів та сприяють відновленню дикої природи.

Попри масштабні плани, більшість японських лісів і далі залишаються плантаційними. Екологи підкреслюють: без системної реформи лісового господарства країна ризикує ще довго жити з “вічним сезоном алергії”.