Землетруси на Місяці – що з’ясували вчені, наскільки вони поширені
І вони відбувалися на супутнику Землі не так давно.
Учені склали першу глобальну карту розломних хребтів у місячних морях. І вона показала, що тектонічна активність у них була більш поширена, ніж вважалося до цього, повідомляє Science Alert.
Ба більше, вік деяких хребтів становить кілька десятків мільйонів років, що дуже мало за геологічними мірками. Це найбільш чітке на сьогоднішній день свідчення того, що Місяць продовжує повільно стискатися, а його поверхня зморщується, як у старого яблука.
Результати дослідження вчених свідчать про те, що темні базальтові рівнини, на які планують відправити майбутні місії, і в яких потенційно можуть побудувати майбутні бази, не є геологічно спокійними.
“З часів програми “Аполлон” нам відомо про поширеність лопатевих урвищ на місячних високогір’ях, але це перший випадок, коли вчені задокументували широке розповсюдження подібних утворень по всьому місячному морю. Ця робота допомагає нам отримати глобальне повне уявлення про нещодавню місячну тектоніку, що призведе до кращого розуміння її внутрішньої будови, термічної та сейсмічної історії, а також потенціалу майбутніх місяцетрусів”, — заявив геолог Коул Ніпавер із Центру вивчення Землі та планет Смітсонівського інституту в США.
Під час попередніх досліджень вчені виявили подібні хребти у віддалених районах, але їх уперше нанесли на карту в глобальному масштабі та проаналізували як частину єдиної системи стиснення.
У Місяця немає рухомих тектонічних плит, як у Землі, але у нього є своя внутрішня активність. Після свого утворення близько 4,5 мільярдів років тому він був гарячою, в’язкою кулею розплавленого матеріалу, яка відтоді повільно остигає.
Докази цього можна знайти в поверхневих особливостях, званих лопатевими урвищами, — гребенеподібних утвореннях, якими поцятковані скелясті місячні високогір’я. Але ці особливості — не єдиний прояв поступового стиснення Місяця.
Місяць зморщується і в місячних морях – великих, плоских, чорних рівнинах із вулканічного базальту. Ці утворення відомі як малі мареві хребти, або SMR, — компресійні тектонічні структури, утворені неглибокими розломами в темних базальтах хребтів.
Ймовірно, вони утворилися в той самий час, що й лопатеві обриви, але як вони розподілені і чи пов’язані з триваючим стисненням Місяця було невідомо. Саме це і зробили вчені в новому дослідженні.
Вчені використали зображення високої роздільної здатності, отримані за допомогою місячного розвідувального орбітального апарату NASA, і нанесли на карту 1114 раніше не задокументованих сегментів SMR на ближньому боці Місяця. Таким чином, кількість відомих подібних утворень на супутнику Землі досягла 2634.
Потім дослідники визначили, коли утворилися ці хребти. Їхні розрахунки показали, що SMR з’явилися від 310 до 50 мільйонів років тому, наймолодшому з них – 52 мільйони років. Середній вік склав близько 124 мільйонів років, що дуже близько до середнього віку в 105 мільйонів років для лопатевих обривів.
Вчені вважають, що обидва типи місячного ландшафту формують одні й ті самі глобальні напруги. Стиснення Місяця залишило свій слід як на скелястих високогір’ях, так і на гладких, темних вулканічних рівнинах.
Нагадаємо, 2032 року Місяць може стати жертвою падіння астероїда діаметром 60 метрів. Шанси на це все ще досить малі, близько 4%, але не нульові. І вчені вже готуються до хороших і поганих наслідків такого зіткнення.
