Команда дослідників під керівництвом Еджидіо Армадільо з Генуезького університету виявила під льодом Східної Антарктиди величезну приховану структуру. На їхню думку, це віялоподібна провінція, що складається з 30 з’єднаних басейнів, повідомляє Science Alert.
Вона простягається до узбережжя, ніби хтось взяв частину Антарктиди і розсунув її навколо центральної опорної точки всередині континенту.
Науковці назвали цю формацію Східно-Антарктичною віялоподібною улоговиною (EAFBP) і вважають, що вона виникла до розпаду суперконтиненту Гондвана, створивши зону слабкості, яка, можливо, згодом сприяла розділенню Антарктиди та Австралії. Вірогідно, цей регіон продовжує впливати на формування Антарктиди і сьогодні.
“Оскільки ці улоговини розташовані під приблизно половиною Східно-Антарктичного крижаного щита, вони, ймовірно, мають значний вплив на рух льоду та еволюцію ландшафту, що робить їх важливими для антарктичних льодовикових і гідрологічних процесів”, — зазначили вчені.
Розуміння того, що приховано під льодом Антарктиди, є важливим, оскільки він не залишається статичним. Його рух визначається контурами корінних порід. Вивчення цих контурів може дати уявлення про напрямок цього потоку.
Під час дослідження вчені не ставили за мету виявити щось нове в Антарктиді. Їхньою метою було зрозуміти, якою б вона була без льоду. За оцінками, Антарктида вкрита 27 мільйонами кубічних кілометрів льоду, і він не просто лежить. Його маса тисне на корінні породи вниз. Якби лід зник, земля піднялася б на кілометр.
На думку вчених, багато льодовиків у цьому регіоні мають однакову базову геометрію: це не випадкові поглиблення, а ті, що розходяться від спільної центральної точки поблизу Південного полюса. Дослідники описують це як “цілісний радіальний малюнок континентального масштабу”.
Геометрія нагадує сфенохазм — тип тектонічної структури, описаної 1955 року як “трикутний розрив океанічної кори, що розділяє два кратонні блоки з межами розломів, які сходяться в одній точці, і який інтерпретується як такий, що виник унаслідок обертання одного з блоків відносно іншого”.
Вчені склали перелік процесів, які могли б сформувати цей ландшафт. Великі басейни можуть виникати кількома механізмами, включаючи успадковані структури, рифтогенез, льодовикову ерозію та розтягування земної кори.
Однак радіальне розташування антарктичних басейнів, разом із особливостями товщини земної кори та топографією, найточніше відповідає процесу, відомому як обертальне розтягування, під час якого кора розширюється від точки опори, подібно до ручного віяла, що розкривається.
Якщо це припущення вірне, структура може зберігати свідчення тектонічної активності, що передувала розпаду Гондвани, і підказки про подальше відділення Антарктиди від Австралії.
Раніше вчені повідомляли, що в найближчі десятиліття Антарктика нагріватиметься в 1,4 раза швидше, ніж її частина Південної півкулі, що оточує її. Це призведе до екстремального підвищення рівня моря та руйнування полярних екосистем.
Вражає, наскільки складною та динамічною є структура Антарктиди під крижаним покривом. Це відкриття допоможе краще зрозуміти не лише минуле, а й майбутні зміни клімату на континенті.
Дякую за ваш коментар! Справді, вивчення підлідних структур Антарктиди відкриває нові горизонти у розумінні кліматичних процесів і допомагає прогнозувати майбутні зміни на нашій планеті.