Мутації в генах у дітей ліквідаторів аварії на ЧАЕС – що знайшли вчені – чи небезпечно це

Такий зв’язок встановили вперше.

Група вчених на чолі з командою з Боннського університету в Німеччині з’ясувала, що ушкодження ДНК, спричинені іонізуючим випромінюванням (ІВ) унаслідок Чорнобильської ядерної катастрофи 1986 року, проявляються у дітей тих, хто зазнав впливу такого випромінювання. Як повідомляє Science Alert, це перший випадок, коли такий трансгенераційний зв’язок вдалося чітко встановити.

Під час попередніх досліджень учені не могли точно підтвердити можливість передачі генетичних ушкоджень від батьків дітям. Але в новому дослідженні вчені шукали щось інше.

Замість того щоб виявляти нові мутації ДНК у наступному поколінні, вони шукали так звані кластерні мутації de novo (cDNM): дві або більше мутацій, розташованих у безпосередній близькості одна від одної, виявлені в дітей, але не в батьків. Це мутації, що виникають унаслідок розривів у ДНК батьків, спричинених радіаційним опроміненням.

“Ми виявили значне збільшення кількості cDNM у нащадків опромінених батьків і потенційний зв’язок між оцінками дози та кількістю cDNM у відповідного потомства. Незважаючи на невизначеність щодо точної природи та кількості задіяного випромінювання, дане дослідження вперше надає докази існування трансгенераційного ефекту тривалого впливу низьких доз ШІ на геном людини у батька”, — заявили вчені.

Результати ґрунтуються на повногеномному секвенуванні 130 нащадків працівників, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 110 нащадків німецьких військових операторів радарів, які, ймовірно, зазнали впливу розсіяного випромінювання, та 1275 нащадків батьків, які не зазнавали опромінення і які використовувались як контрольна група.

У середньому дослідники виявили 2,65 кДНК-мутацій на дитину в групі, що брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 1,48 на дитину в групі німецьких операторів радарів і 0,88 на дитину в контрольній групі. За словами вчених, результати можуть бути завищені через шум у даних, але навіть після статистичного коригування різниця була значною.

Більш висока доза у батьків зазвичай була пов’язана з більшою кількістю кластерів у дитини. Це узгоджується з ідеєю про те, що радіація створює молекули, відомі як активні форми кисню, які здатні розривати нитки ДНК — розриви, що можуть залишати по собі описані в цьому дослідженні кластери, якщо їх не повністю відновлено.

Хороша новина полягає в тому, що і ризики для здоров’я були відносно невисокими. У дітей батьків, які зазнали опромінення, не було виявлено підвищеного ризику захворювань. Це частково пов’язано з тим, що багато кДНК-мутацій, ймовірно, перебувають у “некодуючій” ДНК, а не в генах, які безпосередньо кодують білки.

“З огляду на низький загальний приріст кДНК-мутацій після опромінення батька іонізуючим випромінюванням і низьку частку геному, що кодує білки, вірогідність того, що захворювання, яке виникає в нащадків батьків, що зазнали опромінення, буде спричинене кДНК-мутацією, є мінімальним”, — заявили вчені.

Наприклад, відомо, що батьки більш старшого віку частіше передають своїм дітям більше мутацій ДНК. Подальший ризик захворювань, пов’язаний із віком батьків на момент зачаття, вищий, ніж потенційні ризики від опромінення, розглянуті тут, повідомляють дослідники.

Нагадаємо, вчені з’ясували, що мікроби, які оселилися в тороїдальному приміщенні під реактором атомної станції Фукусіма, що було затоплене водою після землетрусу, що зруйнував його, дивовижним чином залишилися непошкодженими радіацією.