Як утворюються таємничі блакитні вибухи у космосі – науковці пов’язали їх із злиттям чорної діри та зірки.

Вони виявилися пов’язані з чорними дірами і зірками.

Дослідники, ймовірно, роз’яснили, як виникають загадкові блакитні вибухи у Всесвіті, відомі як швидкі блакитні оптичні транзієнти, що світяться (LFBOT), повідомляє Space.com.

Перший з таких вибухів був зафіксований у 2018 році, і з того часу астрономи зафіксували лише 14 таких випадків. У новому дослідженні вчені припустили, що ці вибухи виникають, коли чорна діра або нейтронна зірка взаємодіють із зіркою Вольфа-Райє.

Вчені вже тривалий час намагаються з’ясувати походження LFBOT і навіть висунули безліч моделей, що пояснюють ці явища. Інтерес до них викликаний тим, що вони розвиваються значно швидше, ніж інші космічні вибухи або “транзієнти”, досягаючи піку і згасаючи за кілька днів. Їх також вирізняє унікальний колір: вони залишаються синіми протягом більшої частини свого розвитку. Це свідчить про те, що вони сильно нагріваються протягом усього часу свого існування.

Можливі пояснення виникнення цих вибухів варіюються від загибелі масивних зірок у так званих наднових із колапсом ядра до екстремальних подій приливного руйнування (TDE), які включають розрив і поглинання зірок надмасивними чорними дірами.

У новому дослідженні вчені вивчали галактики-господарі та оточення LFBOT, щоб зрозуміти, що насправді могло спричинити такі вибухи. Аналіз показав, що ці події виникають в інших умовах, ніж ті, які очікуються під час вибухів наднових або приливного руйнування.

“Оскільки LFBOT-об’єкти зустрічаються вкрай рідко, а їхні характеристики блиску суттєво відрізняються від багатьох інших транзієнтних об’єктів, важко точно визначити їхнє походження! Очевидно, вони представляють собою унікальне астрофізичне явище, але що це може бути, залишається відкритим питанням”, — зазначила керівник дослідницької групи Аня Нуджент із Центру астрофізики Гарвардського університету (CfA). Модель, на якій Нуджент та її колеги зосередилися для LFBOT-об’єктів, — це зіткнення компактного залишку зірки з залишковим гелієвим ядром масивної зірки, у якої була зірвана зовнішня воднева оболонка — зірки Вольфа-Райє.

“Ми вважаємо, що це добре описує як властивості транзієнтного об’єкта, так і характеристики зірки-господаря”, — пояснила вона. За її словами, модель, запропонована її дослідницькою групою, може пояснити всі транзієнтні та екологічні властивості LFBOT, що відрізняє її від інших, раніше запропонованих.

Нуджент зазначила, що такі злиття відбуваються в більш зореутворюючих і менш масивних галактиках, ніж вибухи наднових із колапсом ядра. За її словами, такі галактики ідеально підходять для формування подвійних систем, які починаються як дві масивні зірки, одна з яких відбирає матеріал у іншої, перетворюючи “донора” на зірку Вольфа-Райє. Ця зірка-донор зрештою штовхає “канібалізуючу” зірку до наднової з колапсом ядра, що перетворює її на чорну діру або нейтронну зірку. Зрештою, зірка Вольфа-Райє та її зоряний залишок-компаньйон зливаються, запускаючи наднову з колапсом ядра. Це важливо, оскільки, хоча подвійні зірки є поширеними, не кожна подвійна система може ініціювати наднову з колапсом ядра.

Раніше астрономи виявили надпотужний космічний лазер, спрямований на Землю з іншого кінця Всесвіту. І цей космічний промінь є найяскравішим і найвіддаленішим з усіх, які коли-небудь спостерігалися.