Джеймс Вебб вперше досліджував поверхню екзопланети – як вона виглядає

Вона знаходиться на відстані 50 світлових років від Землі.

Дослідники за допомогою телескопа “Джеймс Вебб” вперше безпосередньо дослідили поверхню екзопланети, повідомляє Space.com.

Мова йде про планету LHS 3844 b. Це так звана “надземля”, яка приблизно на 30% більша за нашу планету і розташована на відстані майже 50 світлових років від нас. Під час дослідження астрономи проаналізували теплове випромінювання, яке виходить з поверхні цієї екзопланети.

В результаті вони виявили темний, безатмосферний світ, що нагадує Меркурій. За словами вчених, така пряма інтерпретація геології віддаленої планети є “наступним кроком у вивченні її природи”.

“Завдяки вражаючій чутливості телескопа “Джеймс Вебб”, ми можемо виявити світло, що йде безпосередньо з поверхні цієї далекої кам’янистої планети. Ми спостерігаємо темну, гарячу, безплідну скелю, позбавлену будь-якої атмосфери”, — зазначила провідний автор дослідження Лаура Крейдберг з Інституту астрономії ім. Макса Планка в Німеччині.

Планету LHS 3844 b відкрили у 2019 році. Вона обертається навколо червоного карлика, завершуючи оберт всього за 11 годин. Вона припливно пов’язана зі своєю зіркою, тобто один бік завжди звернений до неї, а інший – залишається в тіні. За словами вчених, температура на денній стороні досягає приблизно 725 градусів Цельсія.

У 2023 і 2024 роках Крейдберг та її команда спостерігали три вторинні затемнення, коли планета ховалася за своєю зіркою. Використовуючи середньоінфрачервоний прилад “Джеймса Вебба” (MIRI), вони виміряли інфрачервоне випромінювання, що виходить з надзвичайно гарячого денного боку планети, і використовували ці дані для вивчення її поверхні.

Порівнявши сигнал з відомими породами і мінералами Землі, Місяця і Марса, команда виключила можливість наявності земної кори, багатої на кремнезем і граніт. Як зазначається в дослідженні, такі кори зазвичай формуються внаслідок геологічних процесів, зумовлених водою, і тектоніки плит, які переробляють породи і дозволяють легшим мінералам підніматися на поверхню.

Натомість, за словами дослідників, дані свідчать про те, що поверхня складається переважно з базальту — темної вулканічної породи, багатої на залізо та магній, що зазвичай зустрічається на Місяці та Меркурії.

На думку дослідників, одне з можливих пояснень полягає в тому, що поверхня LHS 3844 b є відносно молодою і сформована нещодавньою вулканічною активністю, де свіжа лава ще не була зруйнована ударами мікрометеоритів. Але така активність призводить до викиду газів, таких як вуглекислий газ або діоксид сірки, які не були виявлені MIRI.

Також можливо, що планета вкрита товстим шаром темного дрібнозернистого матеріалу, що утворився за тривалі періоди внаслідок впливу радіації та ударів метеоритів, як на Місяці або Меркурії. Без атмосфери поверхня особливо вразлива до цього процесу, відомого як космічне вивітрювання, яке поступово руйнує і затемнює породу.

Раніше вчені за допомогою телескопів “Джеймс Вебб” і “Габбл” отримали два нові знімки Сатурна. NASA називає їх “найповнішим на сьогоднішній день зображенням планети”.