ДВП: що це таке і чому цей матеріал незамінний

ДВП: що це таке і чому цей матеріал незамінний

Деревоволокниста плита, або ДВП, народжується з крихітних волокон деревини, які під тиском і жаром зливаються в міцний, гладкий лист. Це не просто панель – це елегантне переродження відходів деревообробки в універсальний будівельний герой, де тирса і стружка оживають у формі плит товщиною від 2,5 мм. Щільність такого дива сягає 800–1050 кг/м³ у твердих варіантах, роблячи його твердим, як оргаліт, але легким у обробці.

Уявіть аркуш ДВП на задній стінці шафи: він тримає форму, не гнеться, а поверхня така гладенька, що фарба лягає ідеально. Стандартні розміри – 1220×2440 мм – пасують для меблів і обшивки, а ціна листа стартує від 200 грн, залежно від товщини. Це матеріал, який економить час майстрам і гроші господарям, але з нюансами: боїться надмірної вологи без просочення.

Від м’яких ізоляційних плит до ламінованих фасадів – ДВП еволюціонував, стаючи екологічнішим завдяки класам емісії формальдегіду Е0 чи Е1. У 2025 році в Україні його виробляють гіганти на кшталт Kronospan, а імпорт з Польщі доповнює ринок.

Історія ДВП: від деревних відходів до промислової революції

Все почалося в 1924 році, коли американець Вільям Генрі Мейсон запатентував мокрий метод пресування волокон, назвавши продукт Masonite. Тиск у 400 атмосфер і пара розкривали лігнін – природний клей у деревині, – перетворюючи сміття на плити. Раніше, у 1858-му, Лайман Вілкісон експериментував з опилками, але масове виробництво запустили в США 1920-х.

До Європи технологія дійшла 1930-х, а в СРСР перші заводи з’явилися 1940-х. Сьогодні ДВП – це глобальний гігант: мільйони тонн щороку, з акцентом на екологію. В Україні виробництво зросло на 15% у 2024–2025 роках завдяки попиту на дешеві панелі для відновлення житла.

Цей шлях від гаражних експериментів до фабрик підкреслює геніальність: ДВП врятував тонни деревини від спалення, ставши символом раціонального господарювання.

Технологія виробництва ДВП: мокрий vs сухий метод

Сировина проста: тріска хвойних чи листяних порід, стружка, тирса – все пропарюють до 160°C, розмелюють у дефібринаторах. У мокрому методі волокна змішують з водою (3–5% сухої маси), формують килим на сітці, зневоднюють і пресуют при 180–220°C під 25–40 МПа. Лігнін склеює все природно, без смол – от чому такі ДВП екологічні.

Сухий метод радикальніший: волокна сушать, додають 8–12% синтетичних смол (карбамідо-формальдегідні для міцності), парафін для вологостійкості, антисептики. Формують мат на безперервній лінії, пресуют при 200°C і 3,5–7 МПа. Результат – товстіші плити до 40 мм, ідеальні для фігурного різу.

Добавки варіюють: антипірени для вогнестійкості, бітум для гідроізоляції. Готовий виріб шліфують, ламінують або фарбують. Процес займає години, але вихід – 95% від сировини, з мінімальними відходами.

Етапи виробництва покроково

1. Підготовка сировини: Дроблення, очищення від кори, пропарювання 30–60 хв.
2. Дефібрування: Подрібнення до волокон 1–3 мм у паровому дефібринаторі.
3. Формування маси: Додавання зв’язувачів, розподіл на килим.
4. Пресування: Гаряче з тиском, зневоднення.
5. Обробка: Шліфування, різка, контроль якості.

Цей цикл забезпечує однорідність: жодних сучків чи пустот, як у фанері. За даними ДСТУ, вологість готового листа – 3–9%.

Види ДВП: від м’яких до супертвердих

Класифікація ДВП багатогранна, як сама деревина. За щільністю виділяють м’які (150–400 кг/м³ – ізоляція), напівтверді (400–800 кг/м³ – обшивка), тверді (800–1000 кг/м³ – оргаліт для меблів) і супертверді (>1050 кг/м³ – для підлог).

За методом – мокрі (еко, без смол) і сухі (міцніші). За обробкою: шліфовані (гладкі), несшліфовані (економ), ламіновані (декор), бітумовані (вологостійкі), перфоровані (акустика).

Маркування: Т (тверда), СТ (супер), НТ (напівтверда), М-1/М-2/М-3 (м’які). Групи якості А/Б: А – вища міцність.

• Оргаліт: Твердий, гладкий, для фасадів – витримує 100 кг/м².
• Ламінована ДВП: З плівкою, стійка до подряпин, тренд 2025.
• Вологостійка: З парафіном, для ванних.

У 2025-му популярні Е0-варіанти без формальдегіду – для дитячих.

Технічні характеристики ДВП у таблиці

Ось ключові параметри для вибору – від розмірів до міцності.

Параметр	Тверда ДВП (оргаліт)	Напівтверда	Джерело
Щільність, кг/м³	800–1050	400–800	ДСТУ Б В.2.6-24:2001
Товщина, мм	2,5–6	8–20	uk.wikipedia.org
Розміри, мм	1220×2440, 1525×1525	Те саме	ДСТУ Б В.2.6-24:2001
Міцність на згин, МПа	30–50	10–25	uk.wikipedia.org
Вологопоглинання, %	5–25	15–30	ДСТУ Б В.2.6-24:2001

Таблиця спрощує вибір: для меблів беріть 3,2 мм оргаліт, для підлоги – 4 мм вологостійкий. Міцність на вигин у 2–3 рази вища, ніж у ДСП!

Переваги та недоліки ДВП

ДВП манить гладкістю, ніби шовк з дерева: ріжеться ножівкою, свердлиться без сколів, клеїться легко. Екологічність на висоті – мокрі види без смол, Е1 викидає менше 8 мг формальдегіду/100г. Легкість (10–20 кг/лист), теплоізоляція (0,05–0,15 Вт/м·К), шумопоглинання – ідеал для стін.

Та є тіні: чутливість до вологи (набухає на 20–30%), крихкість тонких листів, нижча ударостійкість, ніж у МДФ. У вологих зонах – тільки просочені.

Порівняння ДВП з ДСП, МДФ, OSB та фанерою

ДВП виграє в однорідності: немає стружки, як у ДСП. Ось таблиця для ясності.

Матеріал	Щільність, кг/м³	Вологостійкість	Ціна/м², грн	Застосування
ДВП	600–1050	Низька (просочена – середня)	100–200	Меблі, обшивка
ДСП	550–750	Середня (ламінована – добра)	150–300	Корпусні меблі
МДФ	700–850	Висока	250–400	Фасади
OSB	600–700	Висока	200–350	Каркаси, підлога
Фанера	500–700	Середня	300–500	Опалубка

ДВП дешевший за МДФ у 2 рази, гладкіший за ДСП, але поступається OSB у вологостійкості. Вибір за завданням: ДВП – для внутрішніх робіт! Дані адаптовано з ДСТУ EN 622-5 та сайтів виробників.

Застосування ДВП: від меблів до сучасних інтер’єрів

У меблях ДВП – король задніх стінок: шафи, дивани, ніші – тримає 50 кг/м². Ріжте під 45° для нахлесту, кріпіть скобами. У будівництві обшиває каркаси, створює перегородки, суху стяжку під ламінат.

Підлога? 3–4 мм оргаліт на лаги – вирівнює, ізолює. Стіни: фарбуйте, шпаклюйте – дихає, як дерево. У 2025-му ламіноване ДВП в тренді для мінімалізму: імітація бетону чи дерева.

Практичний кейс: у київській новобудові ДВП сформувало арки – дешево, швидко, естетично. Тара, двері, акустика – скрізь.

Типові помилки при роботі з ДВП та як їх уникнути

Багато майстрів лають ДВП за деформацію, але винні самі. Перша пастка – ігнор вологи: зберігайте горизонтально, під навісом, вологість <65%. Ріжте електролобзиком з пилососом – без пилу й сколів.

• Помилка 1: Монтаж “внатяг” без зазору 2–3 мм – плита “грає” від вологості. Рішення: дилатація.
• Помилка 2: Кріплення цвяхами в край – тріщини. Використовуйте саморізи 20 мм, крок 15 см.
• Помилка 3: Ігнор просочення для ванни – набухання. Беріть бітумовану або лакуйте.
• Помилка 4: Тонкий лист під меблі – гнеться. Мінімум 3,2 мм для стінок.
• Помилка 5: Фарбування без ґрунту – плями. Ґрунтовка акрилова, 2 шари.

Порада від профі: для підлоги комбінуйте з OSB зверху – ідеальна база. Тестуйте на згин перед монтажем. Так ДВП служить 20+ років, радуючи міцністю й красою.

Сучасні тренди ДВП у 2025–2026: екологія та дизайн

Ринок України росте: +12% у 2025-му, фокус на Е0 без формальдегіду. Ламіноване ДВП з текстурами мармуру чи шкіри – хіт для кухонь. Вологостійкі версії з парафіном входять у ванні, а перфороване – у студії для акустики.

Виробники як Egger пропонують антибактеріальні добавки. У DIY тренд – фігурний різ лазером для декору. ДВП стає “зеленим” вибором: переробка 100%, менше вирубки лісів.

Ентузіасти хвалять: легше фанери, дешевше МДФ, універсальніше ДСП. Спробуйте – і відчуєте, як волокна оживають у ваших проектах.