Квіти, схожі на лілії: назви, фото, описи та секрети вибору

Квіти, схожі на лілії: назви, фото, описи та секрети вибору

Багато хто, милуючись витонченими трубчастими пелюстками на високих стеблах, думає про класичну лілію, але насправді перед очима часто постає зовсім інша рослина. Форма квітки з шістьма розкритими “пелюстками”, що утворюють зірку або граммофон, повторюється в десятках родин — від амарилісових до ірисових. Саме ця схожість робить сад загадковим: один погляд — і здається, ніби лілія розквітла в несподіваному місці, інший — і розумієш, що це зовсім інший характер, інший аромат, інший догляд.

Найчастіше плутають справжні лілії (рід Lilium) з лілійниками, амарилісами, альстремеріями та каллами — ці рослини дають дуже подібний силует, але відрізняються кореневою системою, тривалістю життя квітки та вимогами до ґрунту. Деякі з них витриваліші в посушливих регіонах, інші цвітуть роками без пересадки, а треті ідеально підходять для букетів, бо не отруюють пилком руки чи одяг. Розглянемо найяскравіших “двійників” і розберемо, чому вони так легко обманюють око.

Лілійник — найпопулярніший “обманщик” саду

Лілійник (Hemerocallis) часто називають просто “лілією денного цвітіння”, бо його великі квітки розкриваються на світанку й в’януть до вечора. На відміну від справжньої лілії, що може тішити тиждень-два, тут кожна квітка живе лише добу — зате їх на кущі розпускається до сотні за сезон. Стебло безлисте зверху, листя зібране в прикореневу розетку, схожу на широкий ремінь, а корінь — потужне кореневище, яке легко ділити.

Колірна гама вражає: від лимонно-жовтих і персикових до майже чорно-бордових сортів з мереживними краями. Багато сучасних гібридів повторно цвітуть у серпні-вересні. Лілійники невибагливі, переносять півтінь і посуху, зимують без укриття в більшості регіонів України. Їх часто садять там, де справжні лілії страждають від надмірної вологості чи хвороб.

Амариліс і гіппеаструм — домашні “гіганти” з трубчастими суцвіттями

Ці рослини часто продають під назвою “кімнатна лілія”. Велика квітка діаметром до 20 см на товстому порожнистому стеблі без листя справді нагадує орієнтальну лілію. Основна відмінність — амариліс (Amaryllis belladonna) цвіте раз на рік восени на відкритому повітрі, а гіппеаструм (Hippeastrum) — у горщику майже цілий рік, якщо чергувати періоди спокою та росту.

Пелюстки можуть бути однотонними криваво-червоними, білими з зеленими прожилками чи смугастими. Аромат слабкий або відсутній, на відміну від багатьох справжніх лілій. Важливо пам’ятати: цибулини токсичні, тому після роботи з ними мийте руки.

Альстремерія — перуанська “міні-лілія” для букетів

Альстремерію (Alstroemeria) називають перуанською лілією або інкською. Квітки дрібніші (4–6 см), але зібрані в пишні суцвіття по 10–15 штук на стеблі. Пелюстки часто вкриті темними цятками або штрихами, як у тигрової лілії. Стебло гнучке, листя скручене на 180°, що додає екзотики.

Ця рослина ідеальна для зрізання — букет стоїть до двох тижнів, не втрачаючи свіжості. У саду альстремерія зимує в південних регіонах або з укриттям. Вона любить сонце й помірний полив, розмножується діленням куща.

Калла (зантедескія) — елегантна “квітка нареченої”

Калли часто плутають з білими ліліями через класичну форму — один великий приквітник-ковдра обгортає початок. Насправді це не пелюстки, а видозмінений лист. Колір варіюється від сніжно-білого до глибоко-фіолетового й навіть чорного. Калли люблять вологу, часто ростуть біля водойм, тому ідеально виглядають у прибережних зонах саду.

У горщику вони цвітуть навесні, після періоду спокою. Важливо: сік рослини подразнює шкіру, тому пересаджуйте в рукавичках.

Гладіолус — “меч-лілія” з вертикальними суцвіттями

Гладіолуси називають меч-ліліями через форму листя й високі колоси суцвіть. Кожна квітка має форму воронки з відігнутими пелюстками, дуже подібну до трубчастих лілій. Колірна палітра величезна — від ніжно-рожевого до попелясто-димчастого.

Цибулини висаджують щороку, на зиму викопують. Гладіолуси — королі осінніх букетів, бо цвітуть, коли більшість саду вже втомилася.

Інші цікаві “двійники” — від пустельних до гірських

Кардіокринум (гігантська лілія) вражає розмірами — стебло до 4 м, квітки до 25 см. Росте повільно, цвіте раз у житті, потім гине, залишаючи діток. Гесперокалліс — пустельний красень з товстим стеблом і ароматними білими суцвіттями. Іксіолірion — маленькі блакитні “лілії” для альпійських гірок. Деякі нарциси (особливо поетичні) теж обманюють схожістю форми.

Найголовніше — справжні лілії належать до родини Liliaceae, а більшість “схожих” — до інших родин, тому їхня агротехніка суттєво відрізняється.

Цікаві факти

Багато “лілій” насправді отруйні для котів — справжні Lilium, лілійники менш небезпечні, а альстремерія викликає лише легке подразнення.

У Стародавньому Римі гладіолуси вважали талісманом гладіаторів — цибулини носили на шиї для перемоги.

Кардіокринум у природі цвіте раз на 7–10 років, але в культурі іноді швидше завдяки доброму догляду.

Калли насправді не білі — білий колір має приквітник, а справжні квітки дрібні й непомітні в центрі.

Поради з вибору та поєднання в саду

Якщо хочете ефект “безкінечних лілій” — комбінуйте лілійники (літо), альстремерію (все літо), гладіолуси (серпень-вересень) та гіппеаструми в контейнерах. У тіні добре почуваються лілійники й деякі калли. Для сонячних ділянок обирайте альстремерію та іксіолірion. Уникайте посадки справжніх лілій поруч з лілійниками — останні пригнічують цибулини через швидке розростання.

Кожен із цих квітів додає саду свій характер: лілійник — легкості й безтурботності, амариліс — драматичності, альстремерія — ніжної яскравості. Експериментуйте, міксуючи їх, — і ваш сад ніколи не здаватиметься одноманітним, навіть якщо ви фанат саме лілієподібної форми.